ПОПУЛЯРНО ПРО ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ
кандидат медичних наук І.Ф. Ільїнська

ЛІКУВАННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

Лікування ВІЛ-інфекції умовна можна розподілити на 2 основні категорії. До першої, на наш погляд, доцільно віднести ті терапевтичні заходи, які застосовуються пацієнтам до розвитку у них СНІДу, а до другої - ті, що використовуються при лікуванні хворих на СНІД. В першому випадку лікування має профілактичний характер і спрямоване на підтримання існуючого балансу між ВІЛ та імунітетом і попередження інфікування збудниками опортуністичних інфекцій або звільнення від них. Мета терапевтичних зусиль при СНІДі полягає у зменшенні кількості ВІЛ в організмі хворого, максимальному відновленні пошкодженого імунітету та лікуванні тих СНІД-асоційованих захворювань, що вже виникли. Коли саме розпочинати антиретровірусну терапію, вирішує лікар на підставі даних клінічного та лабораторного обстеження (визначення кількості СD4+-клітин і вірусного навантаження, які відбивають стан імунної системи пацієнта і темпи прогресування у нього ВІЛ-інфекції). Ці показники враховують і при виборі найбільш ефективної комбінації препаратів, і при здійсненні оцінки ефективності проведеної терапії.
Лікування ведеться по чотирьом головним напрямам (малюнок 3):
- спрямоване безпосередньо на ВІЛ
- спрямоване на ті чи ті ланки імунного захисту
- спрямовані на збудників опортуністичних інфекцій, ліквідація пухлин
симптоматична терапія.

Препарати, що безпосередньо впливають на вірус
Найбільш ефективним і діючим способом лікування ВІЛ-інфекції на сьогоднішній день є специфічна противірусна терапія: блокування вірусу в крові пацієнта за допомогою антиретровірусних препаратів, що не дає йому можливості розмножуватися далі. Медицина сьогодні ще не має таких засобів, які дозволили б цілком звільнити людину від ВІЛ. Проте були створені ліки, що можуть надовго затримати розвиток хвороби.
До таких ліків відносяться антиретровірусні препарати, які за механізмом їх дії розподілені на три групи:

1 - нуклеозидні аналоги зворотної транскриптази - це сполуки, які перешкоджають діяльності вірусного ферменту зворотної транскриптази. Сюди входять: АЗТ (тимазид, ретровір, зидовудін), dd (диданозін, відекс), dd (хивід, зальцитабін), d4T (зерит, ставудин), 3ТС (еспівір, ламівудин), та інші.

2 - ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. До них відносяться: делавердін (рескриптор), невірапін (вірамун), іфавіренц (стокрин).

3 - інгібітори протеази - ці ліки впливають на інший фермент вірусу - протеазу і призводять до утворення вірусів, не здатних інфікувати нові клітини. До цієї групи відносяться: індинавір (криксиван), саквінавіра мезілат-тверді капсули (інвіраза), саквінавір-мягкі капсули (фортоваза), нелфінавір (вірасепт), ритонавір (норвір).
Чисельні спостереження за хворими на СНІД показали, що застосування лише одного якогось препарату (монотерапія) сприяє швидкому утворенню таких штамів вірусу, які мають більш агресивні властивості. В той же час застосування комбінації ліків, яка складається з двох інгібіторів зворотної транскриптази і одного інгібітору протеази, призводить до уповільнення розмноження вірусу. Уже через два тижні після початку комплексного антивірусного лікування кількість вірусних часток значно знижується, а трохи пізніше поліпшуються і показники імунного статусу. Зараз монотерапія застосовується лише у вагітних ВІЛ-позитивних жінок, щоб запобігти передачі вірусу немовляті.

Треба наголосити ще раз, що призначити лікування може тільки лікар, орієнтуючись на клінічні прояви хвороби в пацієнта та лабораторні аналізи (вірусне навантаження, кількість СD4+ лімфоцитів).

Що потрібно пам'ятати пацієнту!
Одним з найважливіших факторів успіху антеретровирусной терапії є дотримання схеми прийому препаратів. Пацієнти вимушені приймати багату кількість таблеток, строго з огляду на послідовність і час їх прийому (до, під час або після їжі).
Схеми прийому спеціально розраховані так, щоб постійно підтримувати досить високий рівень концентрації ліків в крові, що перешкоджає розмноженню вірусу. Пропуск, призупинення або припинення прийому веде до зниження цієї концентрації, що дає можливість вірусу розмножуватися і призводить до його стійкості. Мета комбінованої терапії - повне гноблення активності вірусу та збереження ним чутливості до препаратів. Але навіть найефективніша схема лікування не дасть результатів, якщо пацієнт не буде неї дотримувати з абсолютною точністю. Коли допускається занадто тривалий проміжок між прийомами ліків, чи коли препарат, який для кращого всмоктування та засвоєння слід приймати натще, приймають після їжі, відбувається зниження концентрації цих ліків в крові, що дає вірусу можливість розмножуватися. При цьому виживають саме ті віруси, що не реагують на дані ліки. Чим більше відхилень від схеми прийому допускає пацієнт, тим вище небезпека розвитку стійких штамів ВІЛ.

Перед початком противірусної терапії необхідно детально обговорити з лікарем призначену схему прийому ліків. Про появу побічних ефектів слід повідомляти лікарю, але ні в якому разі не можна припиняти прийом препаратів за власною ініціативою, бо тим самим можна позбавити можливості лікування в майбутньому. Багато побічних ефектів можна усунути чи полегшити; іноді існує можливість замінити препарат, який погано переноситься, на іншій, аналогічної дії. Але всі ці рішення має приймати фахівець.

В Україні нещодавно з'явився новий препарат - Зиіагена (абакавір "Глаксо Велком"), апробуються такі противірусні засоби, як НРА-23, рибавірин, фоскарнет, ацикловір, видарабін. Найбільш ефективними вважаються азидотимідін і сурамін, а найбільш популярними і так само ефективними Комбивір і Вірасепт, а також нові ліки Зіагена (абакавір "Глаксо Велком"). Для екстреної профілактики ВІЛ-інфекції застосовують комбивир (ламівудін плюс зидовудін) по 2 капсули на добу протягом місяця.

Ефективність застосовуваних противірусних препаратів поки недостатня.
Спроби відновлення функцій імунної системи полягають у трансплантації кісткового мозку, введення сумісних за трансплантаційними антигенами лімфоцитів, застосування іміуномодуляторів - інтерлейкіна-2 і інтерферонів.
Опортуністичні інфекції при СНІДі піддаються лікуванню антибіотиками, сульфамідами, протигрибковыми засобами. Проте вони часто рецидивують. При саркомі Капоші застосовують променеву терапію.

Останнім часом у засобах масової інформації періодично з'являються сенсаційні повідомлення про нові противірусні засоби, що начебто дозволяють "вилікувати" ВІЛ-інфікованих. Прикладом тому може служити інформація про створений у Вірменії препараті "Арменікум". На жаль, поки ще немає лікарських препаратів, що могли б цілком позбавити пацієнта від ВІЛ-інфекції, хоча попередження її прогресування є цілком реальною задачею. За допомогою раціональної терапії сьогодні вдається відстрочити розвиток загрозливих для життя уражень, домогтися ремісії, забезпечити хворому кращу якість життя та збільшити його тривалість.