Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України» (далі – НІФП НАМНУ) був створений 22 листопада 1922 р. постановою Ради Народних Комісарів України № 112, як Київський туберкульозний інститут на 120 ліжок. Інститут мав філіали у Вінниці й Чернігові та наукові бази – у Житомирі, Умані та Черкасах. У 1982 р. від нього виокремився Інститут серцево-судинної хірургії.

Нині в НІФП НАМНУ працює 742 співробітники, з них 113 у 14 наукових відділеннях, решта – у клініці на 530 ліжок та допоміжних структурних підрозділах, в т.ч. 1 академік і 1 член-кореспондент НАМНУ, 23 докторів (із них 12 професорів) та 51 кандидат наук.

Основними сферами діяльності НІФП НАМНУ є вирішення актуальних проблем фтизіатрії та пульмонології, зокрема:

1) проведення наукових досліджень щодо механізмів розвитку, поширеності, особливостей перебігу туберкульозу та неспецифічних захворювань органів дихання, у т. ч. спричинених резистентними збудниками, та їх поєднання з ВІЛ-інфекцією й іншою супутньою патологією; розробка сучасних науково обґрунтованих методів і технологій їх скринінгу, діагностики, диференціальної діагностики, лікування, профілактики, медико-соціальної реабілітації, диспансеризації та прогнозування, розробка та автоматизація технологій організації контролю за туберкульозом і неспецифічною патологією органів дихання; впровадження результатів наукових досліджень у практичну охорону здоров’я;

2) надання висококваліфікованої, високоспеціалізованої, високотехнологічної консультативної, діагностичної, лікувально-профілактичної, хірургічної допомоги найтяжчим хворим (дорослим і дітям) зі всієї країни на мультирезистентний туберкульоз і туберкульоз із мультирезистентністю та розширеною резистентністю, у тому числі в поєднанні з ВІЛ-інфекцією, неспецифічною патологією легень, ускладненням основних захворювань та супутньої патології, що ґрунтуються на принципах пацієнт-орієнтованого підходу, у тому числі шляхом впровадження професійної психологічної підтримки хворих, а також методик сучасного контрольованого лікування за прийомом препаратів (відео-ДОТ);

3) проведення наукових форумів національного та міжнародного рівнів із питань фтизіатрії, пульмонології та фтизіохірургії, навчання лікарів-спеціалістів; підготовка кадрів вищої кваліфікації (докторів філософії та докторів наук).

У НІФП НАМНУ щороку виконується 14 науково-дослідних робіт (НДР), з яких 85,7 % охороноспроможні, окрім НДР організаційного характеру. Щороку впроваджується більше 40 наукових розробок, видається більше 250 наукових публікації, готується 30–40 організаційних пропозицій, аналітичних матеріалів, проектів для Верховної Ради, НАМНУ, МОЗ України, державної служби та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади. Інститут щороку проводить до 50 наукових форумів (конференцій, семінарів, тренінгів, вебінарів тощо), на яких більше 4 тис. фахівців підвищують свою кваліфікацію.

Інститут має унікальне автоматизоване наукове й клініко-діагностичне обладнання для рентген-радіологічних, ендоскопічних, мікробіологічних, генетичних, імунологічних, цитогістологічних, біохімічних та інших досліджень, яке підключене до автоматизованої медичної інформаційної системи, за допомогою якої ведеться в електронному вигляді вся медична документація хворих, формуються обліково-звітні форми. І це дозволяє проводити централізований оперативний внутрішній контроль процесу діагностики, лікування та контроль якості лікувально-діагностичної роботи. Більшість із зазначеного обладнання відсутнє в регіональних протитуберкульозних закладах і обласних пульмонологічних центрах.

Клініка інституту розрахована на 530 ліжок, з них 80 хірургічних ліжок. Протягом року в стаціонарі лікується близько 5,5 тис. хворих, з них ¼ – хворі на туберкульоз, проводиться 1,5 тис. хірургічних втручань. У консультативній поліклініці консультується до 24 тис. хворих зі всієї України. Результативність діагностики й диференціальної діагностики в НІФП НАМНУ наближається до 100 %, а точніше 99,7 %, тоді як помилки діагностики фтизіопульмонологічної патології серед лікарів загальної практики сягають (16,2 ± 1,3) %, фтизіатрів і пульмонологів України – (9,1 ± 1,2) %.

Ефективність лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз у НІФП НАМНУ близько 97,0 % при середньоукраїнському показнику – 46,0 %. Загальна летальність серед стаціонарних хворих складає 0,5%, післяопераційна летальність – 0,6%. У структурі загальної летальності найчастішими є: туберкульоз, онкологічна патологія, СНІД, НЗЛ.

Проте Інститут фінансується на 60,0 % від потреби, а фінансування наукових досліджень – ще гірше: 99,0 % коштів, виділених на виконання НДР, витрачаються на заробітну плату й на нарахування на зарплату. Для хворих на туберкульоз у повному обсязі закуповуються тільки антимікобактеріальні препарати й витратні матеріали для бактеріологічної діагностики цієї патології. Обмежено виділяються кошти на лікування пульмонологічних хворих, на комунальні послуги й харчування хворих, що негативно позначається на функціонуванні Інституту, у тому числі знижує ефективність наукової роботи й лікування хворих.

Попри це в НІФП НАМНУ є низка унікальних видів наукової та клінічної діяльності, притаманних тільки зазначеній науковій установі.

• Спеціалісти інституту є членами робочих груп МОЗ України в якості національних експертів щодо питань фтизіатрії, мікробіологічної діагностики туберкульозу та фтизіохірургії. Жодного нормативно-правового акту, клінічного протоколу, наказу МОЗ і НАМН України щодо туберкульозу і неспецифічної патології легень не видавалося в Україні без участі фахівців Інституту в їх розробці. Себто Інститут разом із МОЗ та іншими органами центральної влади формує державну політику в Україні в сфері контролю за туберкульозом та неспецифічною патологією легень.

• В Інституті розроблені концептуальні засади реформування системи надання протитуберкульозної та пульмонологічної допомоги населенню, запропоновані підходи до реформування, реорганізації та реструктуризації зазначених систем щодо управління ними, забезпечення їх відповідними ресурсами, фінансуванням. Більшість їх уже враховані при підготовці Центром громадського здоров'я МОЗ України проекту реформування протитуберкульозної служби.

• Насамперед діагностична, лікувально-профілактична діяльність Інституту проводиться в рамках чинних клінічних протоколів і стандартів, як українських так і міжнародних, рекомендованих МОЗ. Проте майже 70 % хворих направляються в Інститут для уточнення діагнозу та лікування, у яких застосовуються наукові напрацювання Інституту.

• На базі Інституту функціонує Референс-лабораторія з мікробіологічної діагностики туберкульозу. Вона проводить зовнішній контроль якості мікробіологічних досліджень у лабораторіях І-го, ІІ-го, ІІІ-го рівнів загальномедичних та протитуберкульозних установ первинної, вторинної та третинної рівнів, консультує зразки складних лабораторних досліджень зі всієї України.

• Лише в Інституті проводяться епідеміологічні дослідження профілів резистентності мікобактерій туберкульозу у всіх областях України. Це дозволяє правильно планувати закупівлі антимікобактеріальних препаратів і проводити раціональну антимікобактеріальну терапію.

• Тільки в Інституті проводиться модифіковане нашими фахівцями молекулярно-генетичне дослідження мікобактерій туберкульозу, що дозволяє миттєво ідентифікувати туберкульозні та не туберкульозні мікобактерії, визначати профіль їх резистентності та вчасно призначати й коригувати антимікобактеріальну терапію, тоді як у протитуберкульозних закладах цей процес сягає до 1 місяця.

• В Інституті розроблена і апробована унікальна технологія діагностики латентної туберкульозної інфекції у дітей із застосуванням діаскінтесту, яка в 1,7 разу ефективніша, і точніша від традиційної туберкулінодіагностики. А у дітей із відсутністю мокротиння знайдений спосіб індукування мокротиння для його мікробіологічного дослідження.

• Тільки в Інституті на рівні 23-х винаходів розробили й впровадили винятково ефективну технологію діагностики та диференційної діагностики лімфаденопатій грудної клітки, у тому числі туберкульозної та іншої етіології, яка унеможливлює помилкові діагнози до 0,05 %.

• У багатьох випадках трудної діагностики туберкульозу, неспецифічних захворювань легень, супутньої патології тільки в Інституті до базових методів залучаються різні, розроблені фахівцями інституту, імунологічні, біохімічні, цитологічні, гістологічні, імуноморфологічні та інші параклінічні методи дослідження, котрі на 15–20% підвищують ефективність і точність діагностики.

• Тільки в Інституті проводиться обстеження та лікування найтяжчих хворих на тяжкі вірусно-бактеріальні резистентні інфекції нижніх дихальних шляхів, тяжку бронхіальну астму і хронічне обструктивне захворювання легень, синдром обструктивного апное/гіпопноє сну та з їх поєднаним перебігом, а також у поєднанні із супутніми серцево-судинними захворюваннями, патологією ЛОР-органів, ожирінням, остеопорозом, депресією та ін. Інститут забезпечений унікальним діагностичним обладнання для виявлення: гіперінфляції легень, фіксованої бронхіальної обструкції, обструкції дрібних бронхів, дихальних розладів під час сну.

• Комп’ютерна денситометрія, яка проводиться тільки в Інституті, поліпшує ефективність диференційної діагностики туберкульозу, новоутворень, дозволяє оцінити ефективність різних схем антимікобактеріальної терапії, обгрунтувати терміни консервативного та хірургічного лікування, установити активність специфічного запального процесу і попередити розвитку рецидиву туберкульозу.

• Тільки в Інституті є відповідне матеріальне забезпечення й проводяться: відеобронхоскопії; трансбронхіальна біопсія легень під рентген-телевізійним контролем; ендобронхіальна ультразвукова трансбронхіальна біопсія легень із застосуванням ультразвукових датчиків та зондів; аутофлюоресцентна відеобронхофіброскопія та жорстка бронхоскопія; видалення давно аспірованих сторонніх тіл за допомогою спеціальних інструментів та кріодеструкції; ендобронхіальна електрохірургічна коагуляція новоутворень трахеї та бронхів, розсічення рубцевих стенозів; ендобронхіальна аргоноплазмова коагуляція; ендобронхіальна кріодеструкція.

• Лікування хворих на туберкульоз в Інституті комплексне й інтенсифіковане, що включає вперше в Україні: сучасне етіотропне антимікобактеріальне лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз скороченими індивідуалізованими режимами із включенням нових препаратів та перепрофільованих ліків; лікування ускладнень туберкульозу, супутньої патології та її ускладнень, хірургічне лікування, також надається високоспеціалізована допомога щодо діагностики, моніторингу та лікування побічних реакцій у хворих на туберкульоз, а також медико-соціальна реабілітація хворих на тлі здійснення психологічних, консультаційних, соціальних та інших послуг. І для цього Інститут, на відміну від багатьох протитуберкульозних закладів, має всі можливості – висококваліфіковані кадри й матеріально-технічну базу. В Інституті широко застосовуються різні методи психологічної підтримки, лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапевтичні методи.

• Уперше в Україні в Інституті розроблена та впроваджується методика відео-контрольованого лікування у хворих на хіміорезистентний туберкульоз.

• Тільки в Інституті хворим, які перебувають на терапії глюкокортикостероїдами (пацієнти на бронхіальну астму, хронічне обструктивне захворювання легень, саркоїдоз та інші) in vitro проводять виявлення стероїдної резистентності, як доклінічно, так і в разі неефективності призначеного лікування, що підвищує ефективність лікування на 12 %.

• Інститут єдиний в Україні та Європі розробив екстраординарну методику комплексного послідовного лікування хворих на хіміорезистентний туберкульоз і туберкульоз із широкою резистентністю мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів, яка полягає різні шляхи введення сучасних антимікобактеріальних препаратів (ентеральний, парентеральний, зокрема, ендолімфатичним та ін.) під контролем концентрації цих препаратів у крові та у вибраному вогнищі ураження. Це дозволило тільки поки-що в Інституті зменшити тривалість лікування хворих на мультирезистентний і туберкульоз із широкою резистентністю мікобактерій до антимікобактеріальних препаратів до 12 місяців замість 18–24 місяців, передбачених клінічними протоколами.

• Ще до широкого клінічного застосування Інститут проводить апробацію нових препаратів для лікування туберкульозу (бедаквіліну, деламаніду та інших) і неспецифічних захворювань легень, і напрацював вітчизняний досвід їх застосування.

• Тільки в Інституті розроблена й використовується рідкісна методика лікування абсцесів легені та пневмоній, ускладнених емпіємою плеври із бронхоплевроторакальним сполученням та флегмоною грудної стінки на основі поєднання клапанної бронхоблокації, відеоторакоскопчної санації, оригінального полідренування та внутрішньоплеврального лаважу й вакуумної терапії з високою ефективністю до 90 % у найтяжчого контингенту хворих.

• Інститут є одним із провідних закладів розробки й впровадження в практику хірургічних технологій на основі біполярної низькотемпературної високочастотної електрокоагуляції (біологічне електрозварювання живих тканин) і єдиною установою в Україні, яка має значний досвід застосування різних варіантів біологічного зварювання при хірургічному лікуванні хворих на туберкульоз.

• В Інституті повсякденно застосовується клапанна бронхоблокація у хворих на туберкульоз, недостатність кукси бронха чи післяопераційні бронхіальні нориці, емфізему легень, пневмоторакс, легеневу кровотечу тощо, яка суттєво скорочує термін лікування хворих.

• Методика малоінвазивного лікування на основі клапанної бронхоблокації при постпневмонектомічній емпіємі плеври є унікальною розробкою Інституту; її застосування дозволяє обходитися без виконання повторних високотравматичних високовартісних реконструктивно-відновних операцій в умовах високого клінічного ризику.

• Ендоскопічні хірургічні методи лікування хворих на туберкульоз і неспецифічну патологію легень в Інституті поступово витісняють травматичні торакальні втручання, і підвищують ефективність лікування майже на 30 %.

• Тільки в Інституті виконують оперативні втручання у дітей, хворих на туберкульоз легень, у тому числі хіміорезистентний туберкульоз. Широко використовуються малотравматичні відеоасистовані втручання у дітей і дорослих із різною патологією органів грудної клітки.

• В Інституті розроблені й застосовуються в повсякденній клінічній практиці малоінвазивні відеоасистовані методи біопсії легень, плеври, внутрішньогрудних лімфатичних вузлів при дисемінованих процесах неясної етіології, плевральних випотах і внутрішньогрудній лімфаденопатії.

• Наявність в Інституті досвідчених спеціалістів, сучасного діагностичного та лікувального обладнання, розробок власних та освоєння існуючих передових лікувальних технологій дозволяють забезпечити обґрунтоване індивідуалізоване лікування при ускладненому перебігу внутрішньогрудних захворювань та ускладненнях раніше проведеного консервативного або хірургічного лікування у хворих, стани яких виходять за межі діючих клінічних протоколів і потребують мультидисциплінарного підходу.

• Інститут широко вивчає інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонії, загострення хронічного обструктивного захворювання), спричинені резистентною неспецифічною мікрофлорою. Доведена роль патогенної мікрофлори в загостренні бронхіальної астми. Розроблена низка медичних технологій для їх лікування, які в 1,5 рази ефективніші від середньоукраїнських показників лікування зазначених хворих.

• Інститутом розроблена система профілактичних заходів щодо туберкульозу (вакцинація БЦЖ, заходи серед контактних осіб та у вогнищах туберкульозної інфекції та ін.), післяопераційних ускладнень та ускладнень неспецифічної патології легень, яка віддзеркалена у чинних клінічних протоколах.

На базі Інституту функціонує кафедра фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, що є яскравим прикладом інтеграції вузівської науки з наукою нашого Інституту.

У своїй повсякденній діяльності фахівці Інституту спираються на засадничі принципи гуманізму, різноманітності підходів, зниження шкоди, дотримання прав людини.

Зважаючи, що надання протитуберкульозної допомоги у всіх країнах світу й в Україні є прерогативою держави, то й фінансування протитуберкульозних заходів має здійснюватися з Державного (у тому числі через Національну службу здоров'я України) і місцевих бюджетів різних рівнів за формулою «гроші йдуть за хворим», оскільки гроші платників податків мають іти за пацієнтами туди, де надаються послуги. Лише так працює єдиний медичний простір. Але ж, окрім грошей, що мають іти за пацієнтом на його лікування, повинно бути передбачене базове фінансування Інституту на: харчування стаціонарних хворих; закупівлю реагентів і реактивів; оплату електроенергії, газопостачання й комунальних послуг; ремонт високовартісного обладнання, яке є й Інституті; ремонтні роботи приміщень; лікування тематичних хворих, яке відрізняється від лікування за клінічним протоколом; заробітку плату медичних працівників і на нарахування на заробітну плату, а також на військові збори, профспілкові відрахування тощо; врешті-решт на оновлення лікувально-діагностичного обладнання, бо без цього Інститут може зачахнути і скотитися до рівня надання послуг сімейними лікарями. Ось за цих умов «базове фінансування + гроші йдуть за хворим» Інститут може автономізуватися, і укласти договори з Національною службою здоров’я України. І тоді в Україні буде створений єдиний медичний простір щодо надання фтизіопульмонологічної допомоги населенню.

Потрапити на лікування в Інститут не складно: достатньо взяти направлення в інститут від сімейного чи іншого лікаря; частина хворих потрапляє в інститут без направлень, тоді вони пишуть заяву на ім’я директора інституту, і головний лікар дозволяє їхню консультацію чи госпіталізацію.

Отже, Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України» надає високоспеціалізовану, високотехнологічну допомогу найтяжчим хворим на туберкульоз зі всієї України й повинна цілковито фінансуватися з державного бюджету України.

Широке впровадження наукових розробок фахівців інституту на всій території України могло б:

• до 2025 року на 50 відсотків зменшити смертність від туберкульозу порівняно з 2018 роком, досягти рівня захворюваності менше 35 на 100 тис. населення та нульового рівня страждань від туберкульозу;

• поліпшити ефективність діагностики й лікування хвороб органів дихання, наблизивши показники до 98 %;

• зменшити захворюваність і смертність від хвороб органів дихання на 3 % за кожен наступний рік.