НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ 
ІНСТИТУТУ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ 
ІМ. Ф.Г.ЯНОВСЬКОГО 
ЗА 10 РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, В.М. Петренко, В.О. Юхимець, Л.В. Ареф'єва

Минає 10 років від того часу, коли було проголошено незалежність України і почато розбудову її державності. Формується економічна політика, мета якої перехід на ринкові відносини. Але у процесі ринкової перебудови економіки, утвердження громадянського суспільства та інших перетворень доводиться мати справу з якісно новими, небаченими раніше проблемами і завданнями, у вирішенні яких не було жодного досвіду [13]. Сьогодні українське суспільство зіткнулося з низкою гостро актуальних проблем і напруг. Зміна пріоритетів економічного розвитку, загальний спад виробництва, мовні негаразди, фінансовий занепад науки, освіти, культури, зменшення числа наукових працівників, незадовільне забезпечення галузі охорони здоров'я ліками, вакцинами, медичною апаратурою, обладнанням тощо не могли не віддзеркалитися негативним чином на стані здоров'я населення й розвитку охорони здоров'я.

Але національні інтереси України вимагають негайних та ефективних заходів, спрямованих на збереження її науково-технічного потенціалу, забезпечення ефективнішого його використання для подолання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку. Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України визначено, що одними з головних цілей державної політики у цій сфері є розвиток людини як особистості, збереження і захист її здоров'я та середовища проживання, створення умов для високопродуктивної, творчої та безпечної праці і сучасного побуту, а також відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва. А одними з пріоритетних напрямів державної підтримки мають стати:
     у сфері наукового розвитку:
- фундаментальна наука, насамперед розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнання;
- прикладні дослідження і технології, які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;
- наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;
     у сфері технологічного розвитку:
- розроблення засобів збереження і захисту здоров'я людини, забезпечення населення медичною технікою, лікарськими препаратами, засобами профілактики і лікування [11].

На вирішення цих завдань спрямована діяльність Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, який, не дивлячись на тяжкі соціально-економічні умови, які склалися в нашому суспільстві, залишається основним центром науково-дослідної, клінічної, консультативної, організаційно-методичної роботи та виконує функції головного фтизіопульмонологічного закладу в країні. 

В інституті активно проводяться фундаментальні і прикладні дослідження, спрямовані на розкриття механізмів розвитку і закономірностей перебігу того чи іншого патологічного процесу, що є основою для розробки принципово нових методів діагностики, лікування і профілактики захворювань органів дихання. Так, протягом останнього десятиріччя виконано біля 70 науково-дослідних робіт, серед яких більше 80 % присвячено розробці та удосконаленню способів профілактики, діагностики та лікування хворих на легеневу патологію (туберкульоз та хронічні неспецифічні захворювання легень), решта - фундаментальним дослідженням та організаційним питанням. Однак академічна наука передбачає розвиток перш за все фундаментальних досліджень, тому останнім часом зростає їх кількість серед загального числа науково-дослідних робіт (НДР), що виконуються в інституті.

Як відомо, рівень винахідницької творчості є одним з основних показників у роботі наукового закладу, тому наукова діяльність інституту міцно пов'язана з технічною творчістю винахідників та раціоналізаторів. Це характеризують такі цифри: патентоспроможні НДР складають 80 % і більше від загального числа НДР, які щорічно виконуються в інституті; з 1991 року 65 технічних рішень, створених в підрозділах інституту, визнані винаходами, зареєстровано 44 раціоналізаторських пропозиції. Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського приділяє велику увагу впровадженню у роботу клінік і лабораторій новітніх технологій. За минулі 10 років у підрозділах інституту впроваджено біля 300 наукових розробок, що значно підвищило рівень надання медичної допомоги хворим. 

Інститут є головною установою, постійно веде велику науково-методичну роботу по підвищенню якості надання медичної допомоги населенню. З метою впровадження результатів наукових досліджень інституту в практику роботи установ охорони здоров'я до "Інформаційного бюлетеня АМН України" за період з 1992 по 2000 рр. було запропоновано 74 нововведення, видано 9 монографій, 18 посібників, довідників, 12 методичних рекомендацій, 38 інформаційних листів, надруковано більше 1150 статей. Найбільш вагомі досягнення інституту демонструються на Республіканській виставці "Україна сьогодні".

Наукові дослідження в інституті проводяться у межах декількох спеціальностей: фтизіатрія, пульмонологія, клінічна імунологія, торакальна хірургія, патоморфологія, біохімія та мікробіологія. Основні результати цих досліджень наведені далі.

За останні роки в країні значно поширилась епідемія туберкульозу, невпинно зростає захворюваність і смертність від цієї недуги, зараз туберкульоз становить національну небезпеку. В інституті постійно проводяться комплексні наукові дослідження, присвячені цій важливій проблемі. Протягом багатьох років основним методом виявлення туберкульозу у дітей є туберкулінодіагностика, яка проводиться щорічно починаючи з першого року життя. У зв'язку з погіршенням епідеміологічної ситуації з туберкульозу, особливо серед дітей, які мешкають на забруднених радіонуклідами територіях, актуальним є пошук більш ефективних способів раннього виявлення туберкульозу у цих дітей. Пропонується масову туберкулінодіагностику проводити два рази на рік, чередуючи праве і ліве передпліччя. Скорочення вдвічі інтервалу між постановками проби Манту сприяє більш ранньому виявленню туберкульозу і своєчасному його лікуванню у зазначеного контингенту дітей. Це призводить до суттєвого підвищення ефективності і скорочення строків лікування хворих на туберкульоз.

Великий хірург М.І.Пирогов підкреслював, що різні захворювання легше попередити ніж лікувати. "Фунт профилактики стоит пуда лечения",- говорив він. В умовах неухильного зростання захворюваності на туберкульоз як дорослих, так і дитячого населення протитуберкульозна імунізація - вакцинація і ревакцинація БЦЖ - все ще залишається одним із основних методів специфічної профілактики туберкульозу. Якісне проведення імунізації запобігає не тільки розвитку захворювання, а й інфікуванню на туберкульоз, зменшуючи захворюваність у 7-10 разів, а інфікованість у 1,5 -3 рази [12]. Однак, на шляху до більш широкого застосування вакцини БЦЖ стоять, перш за все, післявакцинальні ускладнення у новонароджених, а також медичні протипоказання до ревакцинації школярів, частота яких значно зросла за післячорнобильський період. З кожним роком зростає кількість дітей з гострими і хронічними захворюваннями, які поєднуються з вродженою або набутою імунною недостатністю, а ці стани, як відомо, також є протипоказанням до ревакцинації БЦЖ . Фахівцями відділення фтизіопедіатрії інституту розроблений спосіб ревакцинації БЦЖ дітей з клінічними ознаками імунодефіциту, який має ряд переваг перед існуючими за рахунок того, що цим дітям одночасно з проведенням щадної ревакцинації призначають за розробленою схемою імуномодулятор тимоген, який сприяє нормалізації імунного статусу організму. У таких дітей у 1,5 рази рідше спостерігаються післявакцинальні місцеві реакції, що має велике значення в попередженні розвитку ускладнень у вигляді регіонарних лімфаденітів і келоїдних рубців. Спосіб дозволяє скоротити кількість медичних протипоказань і тим самим збільшити імунний прошарок серед дітей шкільного віку, що впливає на зниження інфікованості і захворюваності дітей на туберкульоз [43]. 
Багаторічною практикою доведено, що найбільш ефективним методом профілактики туберкульозу у дітей, окрім вакцинації БЦЖ, є хіміопрофілактика. Вона проводиться дітям і підліткам із осередків туберкульозної інфекції, не інфікованим туберкульозом і особам з високою чутливістю до туберкуліну (з гіперергічною реакцією на туберкулін). Однак, у дітей зі стійкими вираженими (інфільтрат 15-16 мм) та гіперергічними (інфільтрат 17 мм і більше) реакціями на пробу Манту традиційні курси хіміопрофілактики не справляють потрібного ефекту впродовж тривалого часу. Дослідженнями співробітників клініки фтизіопедіатрії встановлені імуномодулюючі властивості туберкуліну, зокрема його здатність сприяти нормалізації кількісно-якісних характеристик різних ланок імунітету. Розроблений і апробований спосіб хіміопрофілактики у зазначеної категорії дітей, суть якого полягає у пероральному прийомі двох хіміопрепаратів - ізоніазиду і етамбутолу (або рифампіцину) у поєднанні з підшкірним введенням очищеного туберкуліну в стандартному розведенні 2 ТО в 0,1 мл. Доведено, що одночасне застосування двох хіміопрепаратів і туберкуліну сприяє нормалізації показників імунологічної реактивності та факторів неспецифічного захисту на фоні зниження специфічної сенсибілізації, в результаті - досягається підвищення ефективності хіміопрофілактики як у найближчі, так й у віддалені строки спостереження, навіть у тих дітей, у яких не було ефекту від застосування тільки хіміопрепаратів на попередніх етапах лікування [8].

Фахівцями інституту запропоновані науково обґрунтовані інтермітуючі режими поліхіміотерапії хворих з вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень із застосуванням через день або 3-2 рази на тиждень 4-х протитуберкульозних препаратів протягом стаціонарного етапу лікування (в основному, перші 4-6 міс.) з наступним заключним амбулаторним лікуванням 2-3 препаратами 2-4 міс., при цьому загальні строки лікування складають 6-8 місяців. Ці режими дають змогу у 98,9 % випадків припинити бактеріовиділення, в середньому за 1,8 міс., сприяють загоєнню каверн у 94,0 % хворих, частота побічних реакцій зменшується у 2 рази і в 1,6 рази зменшуються витрати протитуберкульозних препаратів [9].

Істотний вплив на епідеміологічну ситуацію в Україні мають рецидиви туберкульозу легень, питома вага яких становить від 18 до 20 % від числа вперше виявлених випадків захворювання. Лікування пацієнтів з рецидивами туберкульозу легень завжди потребує більших зусиль, ніж лікування вперше виявлених, а на тлі невпинного зростання захворюваності та зниження ефективності терапії ця проблема сьогодні набуває у фтизіатрії актуальності. Для підвищення ефективності лікування пацієнтів з рецидивами туберкульозу легень у сучасних умовах ведеться пошук нових протитуберкульозних препаратів, продовжуються розробка методик комбінованої хіміотерапії та випробування найбільш ефективних комбінацій існуючих хіміопрепаратів [7]. Фахівцями відділення фтизіатрії розроблена технологія лікування рецидивів туберкульозу легень в залежності від форми захворювання, наявності ділянок деструкції, розповсюдження процесу, бактеріовиділення та лікарської стійкості МБТ, встановлені стандарти якості їх лікування. Так, в інтенсивну фазу основного курсу лікування доцільно застосовувати одночасно 5 препаратів тільки у хворих зі стійкими до лікарських засобів МБТ, у решти пацієнтів (їх більшість) - 4 препарати, у хворих з рецидивами недеструктивного туберкульозу легень з обмеженим процесом (1-2 сегменти) без бактеріовиділення достатньо застосовувати протягом перших 2 міс. 3 препарати. Це зменшує медикаментозне навантаження на організм хворого. В результаті адекватного застосування режимів терапії для різних категорій хворих підвищується ефективність їх лікування [39].

Дослідження останніх років виявили, що однією з причин захворювання (реактивації) на туберкульоз є неповноцінність імунної системи організму. Застосування імунокорегуючих препаратів в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз легень значно поліпшує результати терапії [46]. Для профілактики рецидиву туберкульозу запропонована спеціально розроблена комплексна схема з застосуванням комбінації двох імунокорегуючих засобів (тимогену і спленіну), при цьому імунотерапію застосовують двічи на рік, що дозволяє підвищити її ефективність на 24 %; при наявності ознак прихованої активності туберкульозу додатково призначають не менше двох високоефективних протитуберкульозних засобів [29].

Однією з головних причин невиліковності туберкульозу є медикаментозна резистентність мікобактерій туберкульозу до основних антибактеріальних препаратів (до 2-5 і навіть до 6 препаратів). Проблема створення нових протитуберкульозних ліків на даний час стоїть дуже гостро, тому що після визначення протитуберкульозних властивостей рифампіцину в середині 60-х років XX століття більш активного засобу проти цієї недуги не запропоновано. З 80-х років для лікування хворих на полірезистентний туберкульоз застосовують антибактеріальні препарати широкого спектра дії - фторхінолони і макроліди. Проведеними в інституті дослідженнями встановлені in vitro антимікобактеріальні властивості у різних груп фторхінолонів, макролідів, амоксицилліну клавуланату, тієнаму. Розроблені режими хіміотерапії для лікування хворих на туберкульоз в залежності від профілю лікарської резистентності МБТ з включенням антибіотиків широкої дії із встановленою мікобактеріальною активністю. Застосування цих режимів дозволило досягти припинення бактеріовиділення у 52,6 % і загоєння каверн у 31,6 % хворих. При використанні цих режимів позитивна відповідь на лікування (зникнення клінічних проявів хвороби, часткове розсмоктування вогнищевої дисемінації і інфільтративних змін в легенях, регресія каверн) досягнута у 84,9 % хворих, значна частина з яких підготовлена до хірургічної операції. Розроблені режими хіміотерапії з використанням антибіотиків широкого спектру дії у хворих на туберкульоз з резистентними мікобактеріями дозволили на 25,2 % підвищити ефективність лікування у порівнянні з існуючими режимами, що складаються із протитуберкульозних препаратів 1-го і 2-го ряду [42]. 

Останнім часом зростає кількість хворих, які не піддаються лікуванню протитуберкульозними препаратами, що веде до прогресування захворювання та смерті хворих. У зв'язку з цим набуває особливої уваги проблема лікування та прогнозування несприятливого (прогресуючого) перебігу туберкульозу легень. За результатами проведених досліджень встановлено, що у 70,0 % хворих на прогресуючий туберкульоз легень спостерігаються ознаки клінічної інтоксикації, виділено чотири її ступені. У хворих зареєстровано зміни у різних ланках імунної системи, виділено чотири варіанти імунних порушень, а також виявлено залежність цих порушень від наявності та ступеня клінічної інтоксикації. Досліджена ефективність застосування в комплексному лікуванні цього контингенту хворих імуномодулюючого препарату Бронхо-Муналу, доведений його стимулюючий вплив на Т-клітинний імунітет, що дозволило підвищити ефективність лікування хворих на 23,3 %. Розроблений спосіб прогнозування прогресуючого перебігу туберкульозу легень, суть якого полягає у застосуванні трьох імунологічних тестів, один з яких (РБТЛ з РРD) є суто специфічним для туберкульозного процесу, дозволяє у 70,0 % випадків прогнозувати несприятливий його перебіг та з самого початку лікування призначати найбільш ефективну індивідуальну хіміотерапію [1]. 

Актуальною залишається проблема розробки нових методів хіміотерапії, які б могли значно підвищити її ефективність, особливо у випадках розповсюджених прогресуючих процесів, коли несприятливий перебіг захворювання зумовлений поліхіміорезистентністю мікобактерій. Такими властивостями володіє ендолімфатична терапія туберкульозу легень. Висока ефективність даного способу введення препаратів робить його методом вибору при лікуванні та підготовці хворих на деструктивний туберкульоз легень до проведення хірургічного втручання, особливо коли процеси розповсюджені, протікають з вираженою активністю, прогресуванням та наявністю плевро-легеневих ускладнень, у випадках реактивації вторинної мікрофлори, резистентністю МБТ до хіміопрепаратів [41]. Спеціалістами інституту розроблено та апробовано схему та методику ендолімфатичної терапії, яку вперше застосовано при лікуванні хворих на деструктивний туберкульоз та неспецифічні гнійні захворювання легень та плеври. Значимість дослідження заключається в високій клінічній ефективності розробленої схеми, що виражається у швидкій детоксикації організму, корекції гіперкоагуляційного стану, нормалізації імунного статусу, що призводить до скорочення в 1,5-2 рази термінів лікування та передопераційної підготовки хворих, закриття в 95-98 % випадків гострих та в 45-50 % - хронічних абсцесів легень, стабілізації прогресуючого перебігу туберкульозу в 80-85 % випадків. 

Поряд із дослідженням схем та методів інтенсивної хіміотерапії туберкульозу проводиться пошук патогенетичних засобів його лікування. Експериментальними дослідженнями, що проведені в інституті, доведена доцільність застосування електромагнітних хвиль міліметрової довжини (ЕМХМД) як методу патогенетичної терапії та розроблена методика їх застосування при лікуванні хворих на туберкульоз легень. Курс ЕМХМД на тлі антимікобактеріотерапії сприяє скороченню строків ліквідації туберкульозної інтоксикації, припиненню бактеріовиділення і загоєння каверн, в тому числі й у хворих, які підпали під дію іонізуючого випромінювання. Досліджено вплив мікрохвильової терапії на оксидантно-антиоксидантну систему (ОАС) у хворих на туберкульоз легень та розроблено спосіб визначення оптимальної частоти ЕМХМД за рівнем динаміки деяких показників, що характеризують стан ОАС. Встановлено, що навіть одноразова дія електромагнітними хвилями міліметрового діапазону на біологічно активну точку "хе-гу" дає позитивний ефект, що проявляється поліпшенням ряду показників ОАС, а курсова дія із 10 сеансів забезпечує скорочення строків нормалізації стану цієї системи [16]. Досліджено вплив мікрохвильової терапії на енергозалежну систему організму хворих на туберкульоз легень та розроблено спосіб корекції показників енергетичного обміну в крові цих хворих шляхом опромінення точки "хе-гу" ЕМХМД щоденно або через день (на курс 10 сеансів). Застосування мікрохвильової терапії та поліхіміотерапії підвищує ефективність лікування хворих за рахунок нормалізації активності АТФ-аз та ферментів трикарбонового й пентозофосфатного циклів. Завдяки цьому зменшується кількість виникнення побічних реакцій від протитуберкульозних препаратів. В експерименті встановлено, що одночасне введення щурам ізоніазиду і опромінення їх електромагнітними хвилями міліметрового діапазону веде до нормалізації активності ферментів систем детоксикації в мікросомах, цитозолі та еритроцитах. При введенні в організм тварин протитуберкульозних препаратів порушується NADH-редокс ланцюг в мікросомах печінки, який реактивується ЕМХМД. Додаткове опромінення хворих на туберкульоз ЕМХМД на фоні поліхіміотерапії як у точку "хе-гу", так й у точку "чжань-лень", викликає вірогідне підвищення активності ферменту глутатіонпероксидази і відновлення глутатіону.

Відомо, що різні фосфоліпіди, які вводять сумісно з антибактеріальними препаратами у вигляді аерозолей хворим на туберкульоз легень, здатні зменшувати їх токсичну дію на альвеоли та бронхи [2]. В інституті розроблено технологію отримання та використання ліпосомальної форми ізоніазиду для лікування хворих на туберкульоз легень. Практична значимість цієї розробки визначається зниженням токсичної дії ізоніазиду, збереженням сурфактантної системи легень при тривалих інгаляціях та зменшенням швидкості руйнування препарату в організмі. 

Хвороби органів дихання залишаються найрозповсюднішими в Україні. Питома вага їх серед усіх вперше зареєстрованих захворювань дорівнює 26,5 %. В структурі захворюваності хвороб органів дихання провідне місце займають гострі пневмонії, хронічний обструктивний бронхіт та бронхіальна астма є найбільш поширеними захворюваннями легень, які пов'язані зі стійкою втратою працездатності та значною смертністю [48]. На підставі проведених в інституті наукових досліджень створена концептуальна модель хронічних обструктивних захворювань легень та бронхіальної астми, яка складається з комплексу диференціально-діагностичних критеріїв бронхіальної обструкції (клінічного перебігу, стану і зворотності бронхіальної обструкції, комплексу порушень мукоциліарного кліренсу, тонусу гладкої мускулатури, залозистого апарату бронхів, імунологічних та біохімічних характеристик). Застосування такої моделі значно підвищує діагностичну ефективність, дозволяє визначити ступінь важкості бронхіальної обструкції з подальшою розробкою ефективних індивідуалізованих методів комплексної терапії хронічних обструктивних захворювань легень та бронхіальної астми.

Відомо, що в більшості випадків хронічний бронхіт (ХБ) розвивається внаслідок дії шкідливих факторів зовнішнього середовища, аналіз яких дозволив встановити у хворих на ХБ наявність різноманітних судинних порушень, змін окислювального гомеостазу, які призводять до розвитку захворювання. Розроблено спосіб терапії хворих на хронічний обструктивний бронхіт з додатковим включенням інгаляційного введення суміші препарату "Ліпін" з аскорбіновою кислотою за спеціально розробленою схемою (з урахуванням дози та термінів введення). Запропонований спосіб сприяє нормалізації стану вільнорадикального окислення за рахунок поєднаного антиоксидантного ефекту препаратів, в результаті чого подовжуються терміни клінічної ремісії захворювання та зменшується кількість днів непрацездатності [32].

Враховуючи патофізіологічні особливості перебігу хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ) в умовах дії малих доз радіоактивного опромінення пропонується обов'язковий комплекс терапевтичних заходів, який дозволяє підвищити ефективність лікування хворих на цю недугу, скоротити час їх перебування в стаціонарі та продовжити терміни клінічної ремісії на 3,6 місяця [15].

Запропонований спосіб визначення індивідуалізованої тактики імунотерапії хворих на хронічний бронхіт, а саме - доцільності імунокорекції, вибору препаратів спрямованої дії, їх ефективності та шляхів введення, базується на даних попереднього комплексного імунологічного дослідження з оцінкою функціонального стану імунокомпетентних клітин та їх чутливості до різних доз імуномодуляторів у тестах in vitro. Імуномодулятор обирають, використовуючи спеціально розроблену таблицю визначення імунної тактики для спрямованої його дії на порушену ланку імунітету. Спосіб дозволяє проводити індивідуалізовану імунокорекцію, яка сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт шляхом відновлення пригнічених імунологічних показників у 95 % пацієнтів і дозволяє подовжити строки клінічної ремісії на 15,2 % [45]. 

На підставі комплексної оцінки показників функціонального стану фагоцитуючих клітин, хворим у фазі затихаючого загострення хронічного бронхіту до загальноприйнятої комплексної терапії запропоновано призначення препарату "Лаферон" у вигляді інгаляцій за спеціально розробленою схемою, що призводить до відновлення пошкоджених механізмів захисту організму і сприяє підвищенню клінічної ефективності лікування [34].

Лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт, незважаючи на значні успіхи фармакотерапії, продовжує бути складною, повністю не вирішеною задачею. Особливо це стосується хворих з наявністю атрофії слизової оболонки бронхів, яка значно підвищує дефектність імунокомпетентних та фагоцитуючих клітин, підсилює інтенсивність аутоімунних реакцій та збільшує зміни в клітинному складі лаважної рідини та функціональної активності альвеолярних макрофагів та нейтрофільних гранулоцитів, видалених з бронхо-альвеолярного змиву. Зазначені зміни імуногенеза при ХОБ вказують на необхідність приєднання до комплексного лікування таких хворих імуномодулюючих засобів. Запропонована схема комплексного лікування бронхообструктивних захворювань легень, складовою частиною якої є застосування нового вітчизняного високоефективного препарату ербісолу з широким біологічним спектром дії - імунокорегуючою, протизапальною, регенеративною. Приєднання ербісолу до загального базисного лікування цих хворих дозволяє достовірно підвищити її ефективність, в більшій мірі стабілізувати або ліквідувати клінічну симптоматику недуги, скоротити терміни подолання бронхіальної обструкції та ліквідації запального процесу в бронхах, що сприяє скороченню терміну стаціонарного лікування хворих, підвищенню частоти повного клінічного ефекту [3].

Вперше запропоновано при комплексному лікуванні хронічного обструктивного бронхіту застосовувати білково-вуглеводний концентрат із мідій (БВК-М), який являє собою комплекс біологічно-активних речовин природного походження (більше 20 біогенних макро- і мікроелементів), що дозволяє віднести його до розділу унікальних профілактичних добавок. Його використання забезпечує зменшення основних клінічних симптомів, нормалізує процеси перекисного окислення ліпідів, підвищує імунологічну реактивність організму [26].

Для лікування хворих на бронхіальну астму запропоновано проводити імуномодулюючу терапію із застосуванням індивідуально підібраних in vitro доз тимогену, в результаті ефективність лікування підвищується на 6,6 %, бо враховує індивідуальну чутливість лімфоцитів хворих до препарату [15].
Розроблений новий метод лабораторної діагностики невиносності ацетилсаліцилової кислоти у хворих на бронхіальну астму шляхом визначення специфічної активації тромбоцитів хворого в присутності ацетилсаліцилової кислоти в реакції активного розеткоутворення, а результат оцінюють за наявностю та ступенем пригнічення інтенсивності реакції. Спосіб дозволяє підвищити ефективність діагностики на 30 % [22].

Для диференціальної діагностики алергічного і вазомоторного риніту у хворих на бронхіальну астму запропоновано діагностичний алгоритм, який розроблено на підставі клінічних, функціональних, цитологічних, бактеріологічних та імунологічних критеріїв. Включення до діагностичного алгоритму імунологічного дослідження назального змиву (кількість і функціональна активність еозинофілів) та показників риноманометрії в фармакологічній пробі з протиалергічними препаратами, дозволяє визначити алергічну природу риніту і підвищити точність діагностики [37]. 

Спосіб генетичного прогнозу виникнення та розвитку бронхообструктивних захворювань легень дає можливість зробити висновок про генотипічні формування порушень ліпідного обміну у хворих на бронхіальну астму. Він є одним із головних у генетичному обстеженні населення з метою виявлення груп ризику, прогнозування виникнення та розвитку цих захворювань [15].

Недостатня ефективність та висока коштовність традиційних медикаментозних методів лікування, значна кількість ускладнень фармакотерапії та високий рівень алергізації населення обумовлюють тенденцію до зниження навантаження ліками на організм хворого. Комплексна ж терапія із застосуванням немедикаментозних методів підвищує клінічну ефективність лікування, сприяє зниженню кількості ускладнень, скороченню термінів лікування та досягненню більш стійкої ремісії захворювання. В останні роки велика увага приділяється методам квантової терапії, зокрема лікувальному застосуванню низькоенергетичного лазерного опромінення. Слід зауважити, що простий у виконанні, неінвазивний, безболісний та епідеміологічно безпечний метод черезшкірного лазерного опромінення крові (ЧЛОК) має перевагу перед іншими методами лазеротерапії [5]. Рекомендується хворим на хронічний обструктивний бронхіт на тлі медикаментозної терапії проводити курс черезшкірного інфрачервоного опромінення крові. Впливаючи на важливіщі патогенетичні механізми бронхообструктивного синдрому, ЧЛОК дозволяє в 1,5-2 рази швидше усунути або зменшити основні симптоми захворювання, на 13,8 % збільшити частоту досягнення фази ремісії, зменшити разові та курсові дози медикаментів [47]. Проведення електростимуляції шийно-комірцевої зони за відповідно розробленою схемою на фоні медикаментозної терапії забезпечує покращання бронхіальної прохідності за рахунок зменшення бронхоспастичного компоненту, в результаті чого скорочуються терміни лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт та зменшується медикаментозне навантаження на організм хворого [23].

Заслуговує на увагу нововведення щодо диференційованого застосування немедикаментозних методів лікування, а саме електромагнітного випромінювання надвисокої частоти на біологічно активні точки в комплексі з іншими лікарськими засобами для лікування хворих на хронічний необструктивний бронхіт та бронхіальну астму з легким перебігом у фазі загострення та внутрішньосудинного лазерного опромінення крові із застосуванням гелійнеонового лазерного пристрою АФЛ-1 та електростимуляцією дихальних м'язів імпульсним струмом для лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт у фазі загострення. Його використання дозволяє підвищити ефективність та скоротити терміни лікування цих категорій хворих, зменшити курсові дози лікарських препаратів в 1,3-2 рази [15]. 

Застосування методів екстракорпоральної сорбції, таких як гемо-, плазмо-, імуносорбції для лікування захворювань органів дихання, дозволяє видалити з організму цілий ряд токсичних ендогенних сполук, а також провести корекцію порушених імунологічних процесів. На основі досліджень, проведених в інституті, вперше обґрунтована можливість і доцільність проведення імуносорбції в лікуванні хворих тяжкими формами бронхіальної астми. Проведене порівняльне дослідження клініко-імунологічного, алергологічного і функціонального впливу використання нових модифікацій вугільних сорбентів природного та синтетичного походження та розроблені клініко-імунологічні критерії застосування різних сорбентів для гемо- чи ентеросорбції в комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму в залежності від її форми, ступеню важкості і клініко-імунологічного стану хворих. Оцінку ефективності гемосорбції у хворих на бронхіальну астму запропоновано проводити за визначенням вмісту імуноглобуліну Е в циркулюючих імунних комплексах і сироватці крові [24].

З метою поліпшення якості діагностики та оцінки вираженості і зворотності бронхообструктивного синдрому запропоновано перший вітчизняний індикатор оцінки функції дихальної системи людини "ВІТЕСТ КС-1", який дає характеристику стану повітропровідних шляхів легень через визначення величини пікової швидкості форсованого видиху в умовних одиницях. Це безпечний прилад для індивідуального використання хворими, який дозволяє постійно проводити моніторинг пікової швидкості видиху і контролювати перебіг захворювання, особливо в амбулаторних умовах. "ВІТЕСТ КС-1" розроблений АОЗТ "Ремтранс" сумісно з Інститутом фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г. Яновського [4]. 

Вперше створений спосіб лікування бронхообструктивного синдрому у хворих на бронхіальну астму та хронічний обструктивний бронхіт із застосуванням розробленої лікарської суміші препарату "Ліпін" з бета2 -адреноміметиком, при якому досягається потенціювання та пролонгування їхньої бронхолітичної дії. Клінічна ефективність використання цієї суміші складає 87,1 %, а завдяки зниженню у 4-6 разів добової дози бета2-адреноміметика зменшується ризик розвитку побічних ускладнень, що підвищує ефективність лікування даної патології [51]. Наукова значимість розробки полягає в обґрунтуванні доцільності та розробці медичної технології включення деяких лікарських засобів у ліпосомальну оболонку, вперше доведений ефект пролонгування біологічної дії наведених препаратів при включенні їх до ліпосом.

Бронхолегеневі захворювання у дітей, серед яких особливе місце займають гострі бронхіти та пневмонії, можуть стати початковою фазою у розвитку хронічного запального процесу. Особливої уваги заслуговує проблема лікування дітей з неспецифічними захворюваннями легень, інфікованих мікобактеріями туберкульозу. З метою підвищення ефективності лікування цього контингенту хворих розроблена й застосована модифікована схема терапії, суть якої полягає у поєднанні традиційної протимікробної терапії з сумісними ультразвуковими інгаляціями ліпіну й амброксолу [6]. 

Вагомим досягненням Інституту фтизіатрії і пульмонології є розробка препарату Теком який є сумішшю з високим (45 %) вмістом омега-3 поліненасичених жирних кислот. Експериментальними та клінічними дослідженнями препарату доведені антиагрегантні, антикоагулюючі, гіполіпідемічні, антихолестеринемічні, протизапальні та імуномодулюючі властивості [17]. Встановлено, що у хворих на хронічні захворювання легень із хронічним легеневим серцем спостерігається модифікація синтезу ейкозаноїдів переважно у бік вазодилатуючих та антикоагулянтних класів. Застосування Текому у хворих із хронічним легеневим серцем створює умови швидкої і більш повної нормалізації показників кардіореспіраторної системи: спостерігається покращання показників бронхіальної прохідності і збільшення життєвої ємкості легень, зменшення ступеню легеневої гіпертензії, дилатації правого шлуночка серця і покращання скоротливої спроможності міокарду. Це зумовлює зменшення ступеню задишки, підвищення рівня толерантності до фізичних навантажень у 57,6 % хворих, більш швидке досягнення стану стабілізації і покращання перебігу захворювання [38].

Проведено вивчення впливу препарату Теком на імунологічний стан хворих на туберкульоз в клінічних умовах. Доведено, що додаткове щоденне призначення препарату на тлі проведення антибактеріальної терапії дозволяє зменшити прояви запального процесу в легенях, нормалізувати стан системи гемостазу та покращити показники Т-клітинної та макрофагальної ланки імунітету, завдяки чому на 19,1 % поліпшується ефективність лікування хворих на туберкульоз легень та на 33,8 % поліпшується переносність протитуберкульозних препаратів [36]. 

Останнім часом значно зросла зацікавленість дослідників синдромом сонного апное (ССА). Найбільш складною для діагностики і терапії є досить часта патологія поєднання хронічного обструктивного бронхіту з ССА (так званий "перехресний синдром"), коли значно погіршуються і набувають нової якості порушення функції дихання. В 1997 р. у відділенні діагностики, терапії і клінічної фармакології інституту була створена перша в Україні "Лабораторія сну" для проведення полісомнографічного (ПСГ) дослідження з метою верифікації синдрому сонного апное у хворих хронічними обструктивними захворюваннями легень [18]. На основі проведених досліджень отримані нові дані щодо клініки, фізіології та діагностики ХОБ та бронхіальної астми у поєднанні з ССА, визначені найбільш суттєві клінічні ознаки цього синдрому при скринінговому обстеженні хворих, з'ясовані характеристики анатомічного та функціонального стану дихальних шляхів, кардіогемодинаміки та показників полісомнографії у хворих з різним ступенем важкості цих поєднаних патологічних станів. На підставі спеціально розробленого, науково та економічно обґрунтованого комплексу прогностичних критеріїв розвитку синдрому сонного апное у хворих на хронічний обструктивний бронхіт пропонується тактика відбору хворих на ПСГ дослідження. Застосування нововведення значно підвищує діагностичну ефективність і дозволяє виявити хворих з поєднаною патологією - хронічним обструктивним бронхітом і синдромом сонного апное для подальшого полісомнографічного обстеження. Запропонована тактика проста, доступна, дає високий економічний ефект за рахунок скорочення кількості хворих, які потребують коштовного обстеження.
Зростання рівня захворюваності населення України хворобами органів дихання з тимчасовою та стійкою втратою працездатності визначає важливу роль та місце спеціалізованої хірургічної допомоги в системі загальних фтизіопульмонологічних лікувально-профілактичних заходів [44]. За останнє десятиріччя в інституті виконана ціла низка науково-дослідних робіт, що стосуються розробки нових операцій, удосконалення хірургічної техніки з метою зменшення кількості та важкості інтра- та післяопераційних ускладнень, методик ведення перед- та післяопераційного періоду. Так, розроблені та апробовані диференційовані схеми комплексної профілактики тромбоемболічних ускладнень в ранньому післяопераційному періоді після хірургічних втручань з приводу туберкульозу, неспецифічних та онкологічних захворювань, що включають загальноприйняту базисну терапію, застосування низькомолекулярних гепаринів, багатоканальної електроміостимуляції, внутрішньосудинного лазерного, екстракорпорального ультрафіолетового опромінення крові. Використання комплексної профілактики дискоагуляційних післяопераційних ускладнень забезпечує зниження кількості останніх до 6,3 % і відсутність обумовленої ними хірургічної летальності [10]. 
Запропонований спосіб профілактики легенево-плевральних ускладнень після операцій на легенях, що полягає у модифікації техніки виконання торакопластики, забезпечує попередження ускладнень, пов'язаних з пошкодженням симпатичного нервового стовбуру, зменшення травматичності операції, виразності дефекту реберно - м'язевого каркасу. З'являється можливість розширити показання до хірургічного лікування захворювань органів дихання [20]. 

Розроблена схема комбінованої профілактики емпієми плеври після пневмонектомії, основним етапом якої є екстракорпоральне ультрафіолетове опромінення плеврального вмісту, дозволяє забезпечити попередження розвитку емпієми незалежно від типу мікробного агента, оптимізувати морфологічний склад плеврального вмісту, скоротити тривалість періоду інтенсивного післяопераційного лікування і створити умови для більш ранньої реабілітації оперованих [28].

В розвитку легеневої хірургії досягнуті певні успіхи, однак частота бронхіальних нориць після пневмонектомії залишається ще значною і за зведеними даними складає 7,3 % [40]. Нововведення, що стосуються розробки нових методів укріплення кукси бронху при оперативних втручаннях типу пневмонектомії, являються актуальними і мають суттєве практичне значення. Розроблено спосіб обробки кукси бронху біоорганічним полімером левкіном під час пневмонектомії, застосування якого створює умови для профілактики розвитку неспроможності кукси бронху в ранньому післяопераційному періоді. Для попередження розвитку післяопераційних ускладнень у вигляді неспроможності кукси бронху, бронхіальної нориці при запаленні легені та ендобронхіті запропоновано зміцнювати куксу головного бронху за допомогою міжреберного лоскута на живній ножці або смужкоподібно виділеною слизовою оболонкою бронху, при цьому до кутів кукси бронху, де найчастіше наступає неспроможність, лігатурами фіксують довколишні тканини [31, 33]. 

Одним з основних варіантів хірургічних втручань, що застосовуються у хворих з норицями головного бронху після пневмонектомії запропонована трансстернальна трансперикардіальна окклюзія кукси головного бронху з додатковим виконанням верхнє-серединної лапаратомії, мобілізацією шматка великого сальника, проведенням його через переднє межистіння і підшиванням до кукси бронху. В результаті досягається зниження кількості гнійно-септичних ускладнень, скорочення тривалості післяопераційного періоду та термінів стаціонарного лікування хворих, що призводить до підвищення ефективності хірургічного лікування хвороб органів дихання на 28,3 % [40]. Для запобігання рецидивів бронхіальної нориці у хворих, неодноразово оперованих з приводу пострезекційних емпієм плеври, особливо при відсутності технічної можливості реампутації кукси бронху, передбачено проведення трансдіафрагмальної оментопексії залишкової плевральної порожнини, що забезпечує механічне закриття бронхіальної нориці, поновлення адекватної трофіки у зоні кукси бронху, ізоляцію шову кукси від порожнини емпієми і ліквідацію останньої [27]. 

Фтизіопульмонологія, як і всяка інша галузь медицини, не може розвиватись без досліджень з бактеріології, імунології, патоморфології та інш.

Мікробіологічні дослідження є одним з найбільш вагомих діагностичних тестів при захворюваннях органів дихання, які сприяють своєчасній діагностиці збудника інфекційного процесу та правильному вибору етіотропної терапії. Відомо, що крім типових бактеріальних форм мікобактерій туберкульозу, які спричиняють захворювання на туберкульоз, у хворих виділяють також і біологічно змінені форми збудника - L-форми [14]. Вивчення L-форм МБТ - перспективний напрямок у сучасній мікробіології туберкульозу з точки зору з'ясування їх патогенетичної ролі, уточнення динаміки мікобактеріальної популяції під впливом хіміотерапії та оцінки активності туберкульозного процесу, оскільки виділення нестабільних L-форм, особливо повторно, свідчить про активність туберкульозних змін [49]. Дослідниками інституту розробляються різні аспекти даної проблеми: частота виділення L- форм МБТ у хворих на різні клінічні форми туберкульозу, значення персистенції L- форм в організмі людини, клінічне, епідеміологічне значення виділення L- форм та інш. Розроблений та впроваджений в практику спосіб визначення прихованої активності туберкульозного процесу, який ґрунтується на виділенні нестабільних L-форм збудника. Їх наявність свідчить про потенційну небезпеку реактивації туберкульозного процесу і є показником для продовження специфічної антибактеріальної терапії. 

З метою скорочення термінів виділення L- форм МБТ з патологічного матеріалу хворих та здешевлення дослідження запропоновано удосконалене живильне середовище. Для диференційної діагностики та вибору оптимальних режимів хіміотерапії запропоновані також прискорені методи виявлення росту мікобактерій туберкульозу та визначення їх чутливості до протитуберкульозних препаратів за рахунок використання напівпроникливих целофанових мембран або агарового гелю. 

Останнім часом для діагностики туберкульозу, окрім традиційних мікробіологічних методів, використовують молекулярно-генетичні, серед яких найчастіше застосовується метод ДНК-зондів та полімеразно-ланцюгової реакції. В Інституті фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г. Яновського створений достовірний і безпечний спосіб ДНК-діагностики МБТ, який дозволяє виявити й ідентифікувати мікобактерії протягом 3 діб. Використання зазначеного способу в клінічний практиці дає можливість призначати відповідне лікування в мінімальні терміни, а застосування його при проведенні наукових досліджень в ролі принципово нового методу дозволяє вирішити проблему видової і родової ідентифікації при вивченні питань генетики мікобактерій [21]. 

Значне збільшення захворюваності на туберкульоз та його патоморфоз викликають необхідність створення нових та удосконалення існуючих методів діагностики туберкульозу з метою обстеження широкого кола населення. Фахівцями лабораторії патоморфології інституту розроблений простий, доступний і економічний спосіб діагностики туберкульозу, що полягає у нанесенні на мазок крові пацієнта специфічних реактивів, одним з яких є туберкулін. Спосіб дозволяє значно скоротити терміни дослідження (з 72 год. до 2,5-3 год.), підвищити діагностичну чутливість з 70 % до 96,6 %, поширити можливості його використання у зв'язку з відсутністю протипоказань. Він дозволяє диференціювати захворювання від інфікованості на туберкульоз [30]. На основі кристалографічного методу дослідження мазка крові розроблений новий спосіб діагностики туберкульозу, який дозволяє у 81 % випадків виявляти активний туберкульозний процес, в тому числі і при відсутності мікобактерій у харкотинні. Спосіб запропонований як метод експрес-діагностики туберкульозу, а також при диференціальній діагностиці захворювань легень [35].

Останнім часом проблема діагностики злоякісних новоутворень залишається не менш гострою, ніж 10-20 років тому. На основі відкритого явища кальцій-білковозалежної детермінації диференціювання клітин розроблена концепція онкогенезу, яка базується на тому, що механізм онкогенезу при пухлинах легенів міститься у порушенні міцності міжмолекулярного зв'язку комплексу ДНК- ядерний білок - йон кальцію. На основі концепції розроблений електронно-гістохімічний спосіб діагностики злоякісних пухлин. Наукова значимість розробки полягає у принципово новому погляді на процеси онкогенезу, практична - заключається в створенні нового способу ранньої діагностики пухлин, який має специфічність та чутливість на рівні 90,0 -92,0 % [19].

Протягом багатьох років в інституті проводяться імунологічні дослідження при різних захворюваннях легень специфічної та неспецифічної етіології (туберкульоз, саркоїдоз, пневмонії, плеврити, бронхіти, бронхіальна астма, альвеоліти, пухлини легень та інш.). Ці дослідження мають важливе значення для оцінки стану пацієнтів на етапах захворювання та лікування, диференційної діагностики, визначення активності патологічного процесу, наявності алергії, оцінки ефективності проведеного лікування, визначення показань до імуномодулюючої терапії, вибору імуномодулюючого препарату, його дози та ефективності [50]. Так, в лабораторії імунології розроблений метод диференційованого призначення імуномодулюючих препаратів при туберкульозі та неспецифічних захворюваннях легень, який спрямований на раціональніше використання імуномодулюючих препаратів при імунодефіцитних станах з урахуванням варіанту імунодефіциту та ступеня чутливості імунокомпетентних клітин до імуномодуляторів.

Запропоновано 7 варіантів Т-імунодефіциту, які дозволяють одержати більш детальну характеристику порушень стану лімфоїдних клітин при захворюваннях легень, уточнити діагностику та ступінь імунодефіциту і за рахунок цього провести диференційовану імунокорегуючу терапію, що підвищує ефективність комплексного лікування хворих на 12-15 %. 

Відомо, що ексудативні плеврити становлять понад 5 % захворювань органів дихання. Верифікація етіології плевритів має великі труднощі, а правильне лікування залежить від етіологічного діагнозу. Проведеними в інституті дослідженнями встановлені зміни характеру порушень імунної системи в залежності від етіології ексудативних плевритів та розроблені імунологічні критерії, які запропоновані як додаткові диференційно- діагностичні при встановленні етіології процесу. Розроблені тести дозволяють діагностувати етіологію плевриту на ранніх стадіях захворювання і більш оперативно визначати тактику його лікування [25].

На основі об'єктивного аналізу науково обґрунтовані причини погіршення стану протитуберкульозної служби України та суттєвого зменшення обсягів протитуберкульозних заходів протягом останніх 12-ти років, що негативно вплинуло на розповсюдженість туберкульозу в державі, розроблені рекомендації щодо поліпшення організації протитуберкульозних заходів в сучасних умовах в Україні та проект Національної програми боротьби з туберкульозом в Україні на 2000-2005 рр. Запропонована комп'ютерна програма "Десятирічний прогноз епідеміологічної ситуації з туберкульозу в Україні", яка базується на показниках захворюваності, хворобливості та смертності за певну кількість років підряд. Із сукупності коефіцієнтів кореляції програма формує поправочний коефіцієнт для обчислення прогнозних величин, видає прогнозові показники на майбутні 10 років. Одержані дані можуть бути використані для складання програм протитуберкульозних заходів, планів діяльності та реорганізації протитуберкульозної служби у державі та окремих її адміністративних територіях.

Таким чином, вищенаведений аналіз наукових розробок, що були виконані співробітниками Інституту фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г. Яновського АМН України за період незалежності нашої держави, свідчить про наявність високого наукового та творчого потенціалу, про тісну співдружність різних поколінь - від корифеїв вітчизняної науки до молодих науковців. Діапазон творчих знахідок та розробок дуже широкий: від фундаментально-прикладних робіт до визначення ефективності надання допомоги хворим з фтизіопульмонологічною патологією. А на сьогодні, коли ця група хвороб становить близько 6,0 % від усієї захворюваності в державі, це є актуальним, своєчасним та обгрунтовує необхідність виконання такої інтелектуальної роботи.

Сьогодні, на межі двох тисячоліть, переконливо доведено, що в інституті створена серйозна перспективна наукова база для подальшої творчості, а це визнано у всьому світі як найбільш цінне придбання. 

Література

1. Вивчити стан імунної системи у хворих на прогресуючий туберкульоз легень при неефективній антибактеріальній терапії і розробити метод його корекції: Звіт про НДР / Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України (НІФП); Керівники: Чернушенко К.Ф., Петренко В.М. - № ДР 0198U000760; Інв. № 0201U001091 - К. , 2000. - 77с.

2. Влияние липосом на распределение изониазида в легких, печени и крови в эксперименте / Фещенко Ю.И., Петренко В.М., Алферов А.Н. и др. // Укр. пульмонол. журн. -1994. - № 1. - С. 23 - 24.

3. Демченко О.Р. Клініко-імунологічна ефективність ербісолу в комплексному лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт з наявністю атрофії слизової оболонки бронхів // Укр. пульмонол. журн. - 1999. - № 2. - С. 39 - 42.

4. Дзюблик А.Я., Мухин А.А. Применение отечественного пикфлоуметра "Витест" для контроля лечения обструктивного синдрома // Укр. пульмонол. журн. - 1998. - № 1. - С. 44 - 47.

5. Дзюблик А.Я. Физические методы лечения в пульмонологии // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 205 - 208.

6. Ефективність ліпіну та амброксолу в терапії неспецифічних захворювань легень у дітей, інфікованих мікобактеріями туберкульозу / Костроміна В.П., Деркач О.В., Сіваченко О.Є. та інш. // Укр. пульмонол. журн. - 2000. - № 1. - С. 31 - 33.

7. Ефективність режимів хіміотерапії у хворих з рецидивами недеструктивного туберкульозу легень / Петренко В.М., Погребна М.В., Черенько С.О., Циганкова Л.М. // Укр. хіміотерапевт. журн. - 2000. - № 2. - С. 10 - 13.

8. Ефективність хіміопрофілактики туберкульозу у дітей з високою чутливістю до туберкуліну / Рущак В.А., Усанова В.О., Копосова І.В., Кірсенко Л.Л. // Укр. пульмонол. журн. - 1999. - № 4. - С. 9 - 11.

9. Інтермітуюча поліхіміотерапія хворих з вперше виявленим деструктивним туберкульозом легень і з рецидивами деструктивного туберкульозу / Бялик Й.Б., Гурецька А.О., Людвиченко О.П. та інш. // Укр. пульмонол. журн. - 1997. - № 4. - С. 28 - 31.

10. Калабуха І.А. Ефективність різних засобів корекції порушень гемостазу та можливості створення єдиної системи профілактики дискоагуляційних ускладнень торакальних операцій // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 89.

11. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України // Інновація. - 1999. - 18 вересня.

12. Костроміна В.П. Туберкульоз у дітей в сучасних умовах // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 46 - 48.

13. Кучма Л.Д. Ми не можемо допустити, щоб держава опинилась на узбіччі науково-технічного прогресу. З виступу Президента України Л.Д.Кучми на засіданні президії Національної Академії наук України 27.01.2000р.// Світ. - 2000.- № 4(127) січень.

14. L- форми мікобактерій туберкульозу у хворих на хронічний деструктивний туберкульоз легень / Клименко М.Т., Чернушенко К.Ф., Журило О.А. та інш. // Укр. пульмонол. журн. - 2000. - № 4. - С. 24-27.

15. Мельник В.М., Ареф'єва Л.В., Лабушевська Л.Д. Наукові розробки - в практику охорони здоров'я // Укр. пульмонол. журн. - 1997. - № 1. - С. 55 - 59.

16. Міліметрохвильова терапія у лікуванні хворих на туберкульоз легень / Петренко В.М., Юхимець В.О., Яроцинський В.Б., Гайович А.І. // Укр. пульмонол. журн. - 1998. - № 4. - С. 21 - 24.

17. Омега -3 ПНЖК. Новый лекарственный препарат Теком / Под ред. Ю.И.Фещенко и В.К.Гаврисюка. - Киев, 1996. - 124с.

18. Особенности показателей вентиляционной функции легких, насыщения крови кислородом и функционального состояния кардиогемодинимики у больных хроническим обструктивным бронхитом и бронхиальной астмой, сочетающимися с синдромом сонного апноэ // Укр. пульмонол. журн. - 1998. - № 3. - С. 36 - 40.

19. Патент 2001 Україна. МПК- 5 G 01 N 33/49. Спосіб діагностики злоякісних пухлин легенів / Суслов Є.І., Калашніков М.А., Галахін К.О та інш. (Україна). - № 93270628; Заявлено 04.03.93; Опубл. 20.12.94, Бюл. № 4. - С. 3.59.

20. Патент 6488 А Україна. МПК- 5 А 61 В 17/00. Спосіб профілактики легенево-плевральних ускладнень після операції на легенях / Дужий І.Д., Радіонов Б.В., Калабуха І.А. (Україна). - № 94010152; Заявлено 29.06.93; Опубл. 29.12.94, Бюл. № 8. - С. 3.27.

21. Патент 6739 А Україна. МПК- 5 G 01 N 33/48, G 01 N 33/49, G 01 N 33/493. Спосіб виявлення та ідентифікації мікобактерій / Фещенко Ю.І., Чередник Ю.О. (Україна). - № 93111604; Заявлено 07.10.93; Опубл. 29.12.94, Бюл. № 8. - С. 3.302.

22. Патент 10065 А Україна. МПК- 5 А 61 В 5/00, А 61 В 10/00, G 01 N 33/53. Спосіб діагностики невиносності ацетилсаліцилової кислоти in vitro у хворих на бронхіальну астму / Когосова Л.С., Козачук І.А., Марков О.Ю., Новосад Ф.Й. (Україна). - № 93121710; Заявлено 17.06.93; Опубл. 30.09.96, Бюл. № 3. - С. 3.1.49.

23. Патент 10230 А Україна. МПК- 5 А 61 N 1/32. Спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту / Яшина Л.О., Полянська М.О., Лекан О.Я., Бугайов В.С. (Україна). - № 95031175; Заявлено 15.03.95; Опубл. 25.12.96, Бюл. № 4. - С. 3.1.96. 

24. Патент 12580 А Україна. МПК -5 А 61 М 1/34, G 01 N 33/564. Спосіб оцінки ефективності гемосорбції у хворих на бронхіальну астму / Когосова Л.С., Ткаченко Ю.Я., Бережна І.В., Новосад Ф.Й.(Україна). - № 94062952; Заявлено 29.06.94; Опубл.28.02.97, Бюл. № 1. - С. 3.1.48.

25. Патент 14801 А Україна. МПК- 6 G 01 N 33/53. Спосіб диференціальної діагностики ексудативних плевритів / Чернушенко К.Ф., Яшина Л.О., Панасюкова О.Р., Туманов А.М. (Україна). - № 96051901;Заявлено 15.05.96; Опубл. 30.06.97, Бюл. № 3. - С. 3.1.296. 

26. Патент 17838 А Україна. МПК- 6 А 61 К 35/80. Спосіб лікування хронічного обструктивного бронхіту / Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., Коржов В.І. та інш. (Україна). - № 97020787; Заявлено 24.02.97; Опубл. 31.10.97, Бюл. № 5. - С.3.1.84.

27. Патент 20410А Україна. МПК- 6 А 61 В 17/00. Спосіб хірургічного лікування пострезекційної емпієми плеври з бронхіальною норицею / Радіонов Б.В., Когосов Ю.А., Калабуха І.А., Коновалов Є.П., Хмель О.В. (Україна). - № 95125499; Заявлено 27.12.95; Опубл. 27.02.98, Бюл. № 1. - С. 3.1.50.

28. Патент 20567 А Україна. МПК- 6 А 61 N 5/06. Спосіб профілактики емпієми плеври після пневмонектомії / Калабуха І.А., Радіонов Б.В., Когосов Ю.А. (Україна). - № 96124821; Заявлено 24.12.96; Опубл. 27.02.98, Бюл. № 1. - С. 3.1.92.

29. Патент 20568 А Україна. МПК -6 А 61 К 31/00, А 61 К 35/26. Спосіб профілактики рецидиву туберкульозу / Петренко В.М., Чернушенко К.Ф., Черенько С.О. та інш. (Україна). - № 96124798; Заявлено 15.07.97; Опубл.27.02.98, Бюл. № 1. - С. 3.1.74.

30. Патент 22351 А Україна. МПК- 6 А 61 В 10/00, А 61 К 39/04. Спосіб діагностики туберкульозу / Суслов Є.І., Підгаєвська Т.П., Плєнов С. М. та інш. (Україна). - № 97063149; Заявлено 26.06.97; Опубл. 30.06.98, Бюл. № 3. - С. 3.1.30.

31. Патент 28847А Україна. МПК- 6 А 61 В 17/00. Спосіб формування кукси бронха / Пристайко Я.Й., Мельник В.М. (Україна). - № 97105012; Заявлено 13.10.97; Опубл. 16.10.00, Бюл. № 5. - С. 1.23.

32. Патент 30912 А Україна. МПК- 6 А 61 К 31/00, А 61 К 31/375, А 61 К 31/66. Спосіб терапії хворих на хронічний обструктивний бронхіт / Фещенко Ю.І., Рекалова О.М., Бєгоулева Ж.Б. та інш. (Україна). - № 98063181; Заявлено 18.06.98; Опубл. 15.12.00, Бюл. № 7. - С.1.64.

33. Патент 31470 А Україна. МПК- 6 А 61 В 17/00. Спосіб ушивання кукси бронха / Мельник В.М., Палівода М.Г.(Україна). - № 98094813; Заявлено 14.09.98; Опубл. 15.12.00, Бюл. № 7. - С. 1.43.

34. Патент 31471 А Україна. МПК- 6 А 61 К 38/21. Спосіб визначення показань до призначення препарату "Лаферон" при лікуванні хворих на хронічний бронхіт / Фещенко Ю.І., Чернушенко К.Ф., Рекалова О.М та інш. (Україна). - № 98094814; Заявлено 14.09.98; Опубл. 15.12.00, Бюл. № 7. - С.1.75.

35. Патент 34237 А Україна. МПК- 6 А 61 К 39/00, G 01 N 33/48. Спосіб діагностики туберкульозу / Суслов Є.І., Кучугура-Кучеренко Л.В., Чепіль П.І. та інш. (Україна). - № 99063364; Заявлено 16.06.99; Опубл. 15.02.01, Бюл. № 1. - С. 1.60.

36. Патент 34344 А Україна. МПК -6 А 61 К 31/00. Спосіб лікування туберкульозу легень / Гаврисюк В.К., М'ясников В.Г., Гончар К.Є. та інш. (Україна). - № 99063640; Заявлено 29.06.99; Опубл.15.02.01, Бюл. № 1. - С. 1.52

37. Патент 35249 А Україна. МПК- 6 А 61 В 1/00, А 61 В 10/00, G 01 N 33/53. Спосіб діагностики алергічного риніту, поєднаного з бронхіальною астмою / Фещенко Ю.І., Яшина Л.О., Ігнатьєва В.І. та інш. (Україна). - № 99095028; Заявлено 09.09.99; Опубл. 15.03.01, Бюл. № 2. 

38. Патент 36137 А Україна. МПК -6 А 61 К 35/60. Спосіб лікування хворих на хронічне легеневе серце / Гаврисюк В.К., Ячник А.І., Морозова Н.А. та інш. (Україна). - № 99116059; Заявлено 04.11.99; Опубл.16.04.01, Бюл. № 3.

39. Петренко В.М. Досягнення та проблеми хіміотерапії туберкульозу легень в Україні // Укр. хіміотерапевт. журн. - 1999. - № 4. - С. 22-25.

40. Підвищення ефективності трансстернальної окклюзії кукси головного бронху після пневмонектомії у хворих з бронхо-легеневою патологією / Радіонов Б.В., Савенков Ю.Ф., Мельник В.М., Калабуха І.А. // Укр. пульмонол. журн. - 1998.- № 2. - С. 56-58.

41. Пристайко Я.Й. Підхід до лікування хворих на туберкульоз легень в умовах сьогодення // Укр. пульмонол. журн. - 1998. - № 2. - С. 12-17.

42. Протитуберкульозна активність деяких антибактеріальних препаратів широкого спектра дії / Петренко В.М., Черенько С.О., Клименко М.Т., Ясир С.Г. // Укр. хіміотерапевт. журн. - 1999. - № 1. - С. 44-48.

43. Протитуберкульозна ревакцинація дітей з клінічними ознаками імунодефіциту / Костроміна В.П., Рущак В.А., Когосова Л.С. та інш. // Укр. пульмонол. журн. - 1997. - № 3. - С. 16-19.

44. Радионов Б.В. Состояние и перспективы фтизиохирургии в Украине // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 83-85.

45. Розробити методи індивідуалізованої імунотерапії хворих на хронічний бронхіт в залежності від наявності, характеру та ступеня порушень місцевого імунітету: Звіт про НДР / Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України (НІФП); Керівники: Фещенко Ю.І., Чернушенко К.Ф., - № ДР 0197U009351; - К. , 1999. -81с.

46. Сибирная Р.И., Максимович К.А., Снитинская О.С. Показатели клеточного и гуморального иммунитета при рецидивах туберкулеза легких // Туберкулез: Респ. межвед. сб. - Киев: Здоров'я. - 1990.

47. Слабченко В.Г. Эффективность чрезкожного лазерного облучения крови в комплексной терапии больных хроническим обструктивным бронхитом // Укр. пульмонол. журн. - 1995. - № 4. - С. 34-37.

48. Фещенко Ю.І., Мельник В.М. Проблеми туберкульозу та неспецифічних хвороб органів дихання в Україні // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 95-97.

49. Частота та динаміка виділення L-форм мікобактерій туберкульозу у хворих з рецидивами туберкульозу легень / Чернушенко К.Ф., Клименко М.Т., Журило О.А. та інш. // Укр. хіміотерапевт. журн. - 2000. - № 3. - С. 17-20.

50. Чернушенко Е.Ф., Фещенко Ю.И. Принципы иммунодиагностики и иммунотерапии при заболеваниях легких / Укр. пульмонол. журн. - 2000. - № 2. - С. 5-8.

51. Юхимець В.О. Ефективність фосфоліпідних ліпосом в лікуванні синдрому дихальної недостатності при захворюваннях органів дихання // Матеріали II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України. - Київ, 1998. - С. 288.