В.М. МЕЛЬНИК, В.Г. МАТУСЄВИЧ

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ВІД ТУБЕРКУЛЬОЗУ!

Останніми роками в Україні невпинно зростає туберкульоз. Туберкульоз – це заразна інфекційна хвороба. На туберкульоз хворіють люди і більше 55 видів домашніх і диких тварин, риб та біля 25 видів птахів. Поміж ними та людиною можливе перехресне зараження. Немає такого органу людини чи тварини, який би не уражався туберкульозом.

Захворювання починається тоді, коли в організм попадають особливі мікроби, що звуться туберкульозні палички або мікобактерії туберкульозу. Є багато різновидів мікобактерій: людський тип, бичачий, пташиний, мишачий, риб’ячий та інші. Ці мікроби поражають усі органи й тканини організму і можуть виділятися від хворого на туберкульоз із харкотинням, калом, сечею, спермою тощо. Мікобактерії стійкі в навколишньому середовищі та можуть виживати в ньому роками. Так, мікобактерії туберкульозу в молочних продуктах живуть до 240 днів, у пилу до 3 міс, при температурі мінус 23 градуси вони не гинуть 7 років, а сонце їх убиває лише через 2 – 6 годин.

Зараження туберкульозом відбувається від хворих на туберкульоз людей і можливе від великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, кролів, птиці та інших. У 95 % випадків туберкульозна паличка попадає в організм людини через легені, коли в них проникає повітря, заражене бризками харкотиння й слини, що виділяються при кашлі хворої людини або тварини, чи при вдиханні запорошеного повітря, у якому є мікобактерії туберкульозу. Потрапляння збудника туберкульозу в організм здорової людини можливе й при вживанні заражених продуктів харчування, зокрема, сирого молока, погано провареного м`яса від хворих на туберкульоз тварин. Рознощиками туберкульозу можуть бути мухи, таргани, деякі кліщі, зараження можливе також при поцілунках, допалюванні чужих цигарок, через книжки, пошкоджену шкіру тощо.

Найчастіше туберкульозні палички виділяються під час кашлю, чхання та голосної розмови хворими на туберкульоз легень. З рота хворої людини вилітають дрібнесенькі крапельки харкотиння, які містять туберкульозні палички, вони втримуються в повітрі в суспендованому стані до 4 – 6 годин, потім вони осідають на різних речах у кімнаті хворого, висихають і перетворюються на порох. Коли підмітається підлога, витрушуються простирадла, ковдри, килими та інші м'які речі, порох із туберкульозними паличками забруднює повітря приміщення.

Як же найчастіше заражається туберкульозом здорова людина?

Це відбувається найчастіше шляхом вдихання забрудненого туберкульозними паличками повітря. Тоді туберкульозні палички потрапляють безпосередньо в легені. Зараження можливо й під час стикання з харкотинням хворого при поцілунках та рукостисканнях. Харчові продукти забруднені туберкульозними паличками, уживання посуду й усіх речей, якими користувався хворий – це також нерідко джерело зараження. Уживання некип'яченого молока корів, хворих на туберкульоз, також веде до зараження туберкульозом. Зараженню сприяють негігієнічні умови життя й постійний тісний контакт із туберкульозним хворим. Особливо легко заражаються туберкульозом діти. Не можна допускати, щоб діти стикалися з туберкульозними хворими. Не слід дозволяти цілувати дітей не тільки хворим, але й здоровим. Хворий повинен мати окрему кімнату, а якщо це неможливо, то для нього відокремлюють частину кімнати. Дитячі ліжка повинні стояти від ліжка хворого на віддалі не менш ніж 3 метри, хоча це дуже умовно, бо найкраще ізолювати й хворого, і здорову дитину в різних кімнатах. Усі дитячі речі та іграшки треба зберігати окремо, і не допускати їх стикання з речами інших членів сім’ї.

Усе населення повинно знати й пам’ятати, що із заразним хворим на туберкульоз можна зустрітися на виробництві, в установі, у місцях громадського харчування, у тролейбусах, автобусах, трамваях, метро, фунікульорі, літаку, потягу, театрах, кіно, у поліклініці, аптеці, у церкві, на ринку та в інших місцях громадського користування. Оскільки не можна виключити можливості контакту із хворими на заразні форми туберкульозу легенів в умовах сучасної епідемії цієї недуги, то слід знати елементарні принципи захисту від туберкульозу. Найважливішим засобом захисту від туберкульозу є дотримання правил особистої гігієни, утримання в чистоті свого одягу та взуття, часте миття рук, не тільки перед їдою, а зразу після приходу з вулиці додому. Для утримання імунітету на належному рівні слід добре харчуватися. Їжа повинна бути різноманітною, багатою на білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікроелементи. Житлові та робочі приміщення треба добре провітрювати, застосовувати вологе прибирання, а також відкривати штори, гардини, щоб у кімнату заглядало сонце, яке вбиває мікобактерії туберкульозу. Це в значній мірі забезпечує від зараження туберкульозом.

Отже, незалежно від того, яким чином мікобактерії туберкульозу проникли в організм, вони оселяються в тому органі, опірність якого до туберкульозу найменша. Це можуть бути легені, кістки, нирки, очі, шкіра, м'язи, печінка, мозок, сечостатеві органи й будь-які інші. Практично немає таких органів, які не могли б уражатися туберкульозом.

Хвороба виникає непомітно, підступно й руйнує уражені органи. Хворі нерідко й не помічають свого захворювання, доки не ушкодиться велика ділянка органу чи не виникнуть ускладнення недуги.

Кожний громадянин повинен знати дев’ять основних симптомів туберкульозу легенів:

1) кашель 3 тижні й більше, у т.ч. з відхаркуванням мокротиння; 2) втрата маси тіла; 3) стомлюваність; 4) лихоманка; 5) потіння вночі; 6) біль у грудній клітці; 7) задишка; 8) втрата апетиту; 9) кровохаркання.

При ураженнях туберкульозом інших органів людини можуть бути три загальні симптоми: 1) втрата маси тіла; 2) лихоманка; 3) потіння вночі.

Інші симптоми не легеневого туберкульозу залежать від того, який орган уражений. Наприклад, при туберкульозі лімфатичних вузлів, вони припухають, з них витікає гній. При туберкульозі суглобів вони припухлі та болять. При туберкульозі мозку та його оболонок дуже болить голова, людина сонлива. При туберкульозі нирок буває біль у попереку, виділяється гнійна сеча. При туберкульозі жіночих статевих органів жінки стають неплідними, і відчувають біль унизу живота.

При наявності будь-яких із названих ознак треба негайно звернутися до лікаря.

Для виявлення туберкульозу зважтеся провести у своїх поліклініках за місцем проживання такі заходи:

1) усім дітям до 14 років треба один раз на рік треба проводити туберкулінову пробу Манту.

2) усім дорослим від 15 років і старшим треба звернутися у свої поліклініки, і провести рентгенфлюорографію легень, хоча б раз на рік або в 2 роки;

3) кожний хворий, котрий кашляє 2 тижні й більше, повинен прийти до лікаря своєї поліклініки, і здати харкотиння для виявлення в ньому мікобактерій туберкульозу.

Ці дослідження цілком не шкідливі, не спричинять небезпеки для вас. Вони повинні проводитися безкоштовно всюди, у кожній поліклініці. Для проведення цих досліджень не потрібно жодних направлень. У випадку відмови вам у цих дослідженнях слід звернутися зі скаргою до головного лікаря поліклініки, лікарні й при незадоволенні вашої скарги слід повідомити про це прокурора за місцем проживання, або подати позов до народного суду про порушення щодо вас 49 статті Конституції України, де записано: “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. …У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно…”.

Лікування туберкульозу тривале й складне. До того ж, протитуберкульозні ліки токсичні та спричиняють різну побічну дію. Досить часто приходиться вдаватися до хірургічних операцій і видаляти уражений туберкульозом орган або його частку. Більшість хворих усе життя знаходяться під наглядом фтизіатрів і періодично отримують запобіжне лікування, щоб не повернулася недуга. Чим раніше виявлено туберкульоз, тим краще він піддається лікуванню. Тому ліпше запобігти туберкульоз, аніж лікувати його, бо: "Береженого – Бог береже".

Для попередження туберкульозу всім немовлятам ще в пологовому будинку на 4–5 дні їх життя проводять щеплення від туберкульозу вакциною БЦЖ. Повторне щеплення від туберкульозу вакциною БЦЖ Імунітет від щеплення триває не більше 7 років, тому всім дітям 7-річного та 14-річного віку проводять повторні щеплення від туберкульозу, які називаються ревакцинаціями.

Щоб уберегти себе від туберкульозу, не купуйте молоко, сметану, сир, м’ясо на стихійних ринках, де вони не перевіряються і можуть бути заражені.

Якщо в чиїсь сім’ї є хворий на туберкульоз, то з кімнати хворого на туберкульоз треба забрати зайві меблі, зокрема, речі, які важко піддаються обчищенню та знезаражуванню. Прибирання квартири слід робити лише вологе. Кімнату слід систематично провітрювати. Харчові продукти завжди треба прикривати. Плювальниці хворого треба щільно закривати. Необхідно інтенсивно боротися з мухами, бо вони легко переносять туберкульозні палички. Не рекомендується у квартирах хворих тримати будь-яких домашніх тварин, бо вони не тільки можуть заразитися туберкульозом, але й на своїй шерсті розносити туберкульозні палички по квартирі, у парках, де вигулюються домашні тварини.

Категорично забороняється користування речами, посудом, рушниками, зубними щітками хворих на туберкульоз. Посуд зберігається окремо й після вживання його кип'ятять в 2 % розчині питної соди (гідрокарбонату натрію) або заливають 2 % розчином хлораміну на чотири-шість годин. Білизну хворого при зміні не можна струшувати; її обережно складають у наволочку, яку попередньо замочують в 3 % розчині хлораміну, або складають її в целофановий мішок і зав’язують. Перед пранням білизну треба залити 3 % розчином хлораміну на цілу добу і прати її слід окремо.

Кожен хворий на туберкульоз повинен щоденно знезаражувати свої харкотиння й плювальницю. Плювальницю перед уживанням наповнюють 5,0 % розчином хлораміну, або 10,0 % розчином лізолу, на одну четверту її об'єму. У виняткових випадках за браком розчинів хлораміну чи лізолу плювальницю на четвертину заповнюють водою. При зміні плювальниць хворий виливає харкотиння в який-небудь посуд, а плювальниці складає в інший посуд. Потім і харкотиння, і плювальниці він зобов`язаний залити 5 % розчином хлораміну на 4–6 годин, або 10 % розчином лізолу на 12 годин. Після цього харкотиння виливають у туалет, а плювальниці миють у розчині прального порошку, ополіскують водою, висушують і знову вживають. Знезаражувати плювальниці й харкотиння повинен сам хворий. Й цього повинен навчити його лікар, а нагадувати про це повинна медсестра, бо такі заходи попереджують зараження туберкульозом здорових членів сім’ї хворого.

Бережіть себе!