До Всесвітнього дню боротьби з туберкульозом у 2002 р.: 

"Боротьба з бідністю, щоб зупинити туберкульоз"

Академік АМН України Ю.І. Фещенко, професор В.М. Мельник, канд. мед. наук В.Г. Матусевич

На відміну від попередніх років ВООЗ пропонує проведення безперервної компанії для здійснення цієї теми. Партнерам по протитуберкульозної діяльності пропонується розробити засоби на цілий рік та особливо виділити завдання з метою виявлення випадків захворювання та лікування, тому що це вказує на наявність плану глобального партнерства. ВООЗ створив Глобальний фонд боротьби проти СНІД, туберкульозу та малярії, який представляє собою міжнародний обов`язок боротьби з захворюваннями бідності. Туберкульоз за важливістю інфекції продовжує займати друге місце у світі після малярії і цієї проблемі ВООЗ присвячує щорічні доповіді.

Увага до цієї теми показує, що боротьба проти туберкульозу - однієї з багатьох хвороб, від яких страждає бідне населення - є одним із засобів досягнення більшого добробуту та благополуччя у всьому світі.

Міжнародна комісія по макроекономіці та здоров`я опублікувала факт про те, що за останні роки повна економічна вартість у межах бідних общин та населених місць недооцінювалась. Насправді значні утрати внаслідок не лікування цих хвороб є значно більшими, ніж прямі витрати на лікування для служби охорони здоров'я (наприклад, вартість ліків, персоналу та використання засобів та методів лікування). Немає сумнівів, що "хвора" робоча сила, хворий персонал веде до нездорової економіці. У результаті некваліфіковані робочі й фермери будують, коли вони хворі.

Як повідомила ВООЗ, за приблизними даними, туберкульоз збирає щорічно економічну данину, яка відповідає 12 млрд. дол. США з доходів бідних контингентів населення. Рівні розповсюдженості ВІЛ у 10-15 %, які в деяких частинах земної кулі більше не уявляються незвичними, можуть привести до скорочення показника росту ВВП до 1 % в рік. На проведеному ООН у 2000 р. Самміті тисячоліття було прийнято зобов'язання знизити протягом 10 років у два рази смертність від туберкульозу й малярії та скоротити рівень зараження ВІЛ на 25 %.

Згідно з дослідженням ВООЗ, у результаті захворювання на туберкульоз у середньому витрачається до 4 місяців робочого часу. Це приводить до 20-30 % утрати потенціальних надходжень стосовно щорічного доходу родини. Для родин, в яких померли від цих хвороб, ця трагедія обертається подальшим збитком приблизно 15-річної суми доходів унаслідок передчасної смерті хворого туберкульозом. 

В Україні незважаючи на ріст валового внутрішнього продукту з 127126 млрд. грн. в 1999 р. до 172959 млрд. грн. в 2000 р. на одну особу призначається 3494 грн. або 16 грн. у день в 2000 р. Це значно нижче, ніж в інших Європейських країнах та говорить саме за себе.

З 1991 року члени Всесвітньої асамблеї ВООЗ прийняли глобальні контрольні показники щодо туберкульозу до 2005 р.: виявити 70 % нових випадків зараження туберкульозом серед населення і забезпечити успішне вилікування 85 % хворих. Успішне виконання цього завдання можливо при умовах надходження нових фінансів з боку донорів, політичної підтримки високого рівня, стратегічного планування, яке забезпечує рішення проблем. Поліпшення стану здоров'я є конкретним вимірним способом зменшення рівня бідності та нерівноправності - як на рівне країн, так й на всесвітньому рівні. Інвестиції на здоров'я є інвестиціями на людський потенціал. Рішення первинних хвороб бідності є способом повернення мільярдів доларів в національні економіки більш бідних країн.

Особливо значення має підвищення ступеню усвідомлення політичними керівниками, особами, які приймають рішення, та лідерами суспільного погляду у світі наслідків туберкульозу для економіці, а також того факту, що немає ніякого виправдання для бездіяльності, коли є ефективне лікування. Боротьба з бідністю щоб зупинити туберкульоз" - це заклик ВООЗ до всесвітнього суспільства розширити лікування з використанням DOTS-стратегії. В глобальному плані з 2001 р. ВООЗ пропонує розширення доступності методики DOTS, яка на міжнародному рівні є стратегією контролю та лікування туберкульозу. Вважається, що при належному використанні дана стратегія забезпечує успішні показники лікування на глобальному рівні, що дозволяє вилікувати 9 з кожних 10 хворих. За даними ВООЗ припускається, що лікування DOTS використовується лише в одному з 4 випадків туберкульозу. Поширення використання DOTS має рішуче значення для здійснення глобальних завдань боротьби з туберкульозом на 2005 р., якщо ми збираємось боротися з бідністю тепер, всерйоз й надовго. В деяких регіонах України почато використання стратегії DOTS, відношення до якої нашими вченими неоднозначне й потребує всебічного дослідження. 

Лікування туберкульозу є найважливішою невід'ємною ланкою у розриві епідеміологічного ланцюга, що дозволяє досягти загоєння туберкульозного процесу та відновлення працездатності і соціального статусу. Результати наукових досліджень Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України свідчать про те, що головною метою лікування хворого на туберкульоз є вилікування не лише 90-95 % хворих на туберкульоз, запобігання ускладнень, розвитку хронічних форм та рецидиву, ліквідації летальності, зменшення захворюваності та інфікованості, а також, як наслідок, медикаментозної стійкості, зменшення резервуару туберкульозної інфекції.

Джерела фінансування протитуберкульозних заходів складаються з державного, регіонального і місцевого бюджетів, позабюджетних джерел фінансування та коштів від медичного страхування. З державного бюджету здійснюється щорічна централізована закупівля протитуберкульозних препаратів, вакцини БЦЖ, туберкуліну і найважливішого лікувально-діагностичного обладнання. З місцевих бюджетів, коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та добровільного медичного страхування, коштів накопичувальних фондів територіальних громад і благодійних фондів, благодійних внесків та пожертвувань юридичних і фізичних осіб, коштів, одержаних за надання платних медичних послуг, а також інших джерел, не заборонених законодавством, фінансуються регіональні протитуберкульозні програми і протитуберкульозні заходи не профінансовані або недостатньо профінансовані із державного бюджету. 

Позитивним моментом є прийняття Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", затвердженого 5 липня 2001 р., № 2586-III, Національної програми боротьби з туберкульозом в Україні на 2002 - 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 20 серпня 2001 р., № 643/2001. Разом з МОЗ України Інститут підготував постанову Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р., № 1752 "Про норми харчування для осіб хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу". Розроблений і підписаний наказ МОЗ України "Про мікробіологічну діагностику туберкульозу серед дорослого населення". До МОЗ України також подано 3 проекти наказів, в яких передбачені правила допуску до роботи хворих на туберкульоз, організація лікування хворих на туберкульоз і СНІД, шляхи поліпшення протитуберкульозних заходів серед різних верств населення. Нині фахівці інституту завершують підготовку проекту наказу "Про вдосконалення протитуберкульозних заходів в Україні". 

Дослідження показали, що нестача фінансування в системі охорони здоров'я в Україні призвела до практично повного припинення активного виявлення туберкульозу, особливо у сільській місцевості; а пасивна реєстрація туберкульозу не віддзеркалює реальної епідемічної ситуації. До того ж, відмічається зріст деструктивних форм легеневого туберкульозу, що є суттєвою причиною погіршення ефективності лікування хворих. Таким чином, навіть за наявності протитуберкульозних препаратів, без активного виявлення хворих на туберкульоз, не відмічається поліпшення епідемічної ситуації в цілому; а одною з найважливіших причин розповсюдження туберкульозу є не виявлення у 84,8 % випадків джерела інфекції, а також не проведення у вогнищах інфекції санітарно-дезинфекційних заходів, що призводить до розповсюдження інфекції серед населення. Результатом бідності є недостатнє харчування хворих на туберкульоз в усіх адміністративних територіях. Основними завданнями зараз є:

• досягнення одужання 90 %-95 % хворих на вперше діагностовані бактеріальні форми туберкульозу;
  

• досягнення діагностування не менше 70 % бактеріовиділювачів серед всіх уперше зареєстрованих хворих на туберкульоз;
  

• налагодження централізованого моніторингу епідемічного нагляду за проведенням протитуберкульозних заходів.
  

Стратегічними принципами боротьби з туберкульозом у сучасних умовах слід вважати реорганізацію та реструктуризацію інфраструктури протитуберкульозної служби при збереженні за нею щорічних обсягів фінансування з бюджетів усіх рівнів, впровадження сучасних технологій контролю за туберкульозом, активізацію первинної медико-санітарної ланки у виконанні протитуберкульозних заходів.