В Україні склалась загрозлива ситуація з туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, що в значній мірі зумовлено соціально-економічною кризою в суспільстві та кризою охорони здоров'я, зниженням життєвого рівня населення, погіршенням його здоров'я, підвищеною міграцією населення, забрудненістю навколишнього середовища шкідливими промисловими та сільськогосподарськими викидами, наслідками Чорнобильської катастрофи.

Особливу небезпеку становить туберкульоз, який розгорнувся у невгамовно прогресуючу епідемію. В умовах зростання епідеміологічних показників з туберкульозу в Україні, погіршення ефективності лікування цієї недуги та неефективності інших протитуберкульозних заходів в Україні, як і в багатьох інших державах, виникає необхідність перегляду стратегії боротьби з туберкульозом, пошуку пріоритетних напрямків в системі протитуберкульозних заходів. Ось чому в квітні 1993 року Всесвітня організація охорони здоров'я проголосила туберкульоз глобальною небезпекою.

Ситуація із пульмонологічними недугами теж не райдужна. Немає єдиних науково обгрунтованих підходів щодо дефініцій, класифікацій, принципів лікування та профілактики багатьох пульмонологічних захворювань. Практично зведена нанівець система профілактики, диспансеризації та медико-соціальної реабілітації хворих на пульмонологічні недуги.

Після заслуховування й обговорення доповідей II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України учасники з'їзду констатують, що туберкульоз, як соціальна хвороба, є дзеркалом політичного, соціально-економічного стану і культурно-освітнього рівня населення країни. В останні роки втрачений контроль за невгамовно прогресуючою епідемією туберкульозу, невпинно погіршується епідеміологічна ситуація з неспецифічних захворювань легень, глибокої матеріальної кризи досягла фтизіатрична та пульмонологічна служби в країні. Якщо реагування на проблему туберкульозу і неспецифічних захворювань легень не буде докорінно поліпшено на державному рівні, то Україна, як резервуар туберкульозної інфекції, може бути економічно і політично ізольована від світового співтовариства через загрозу розповсюдження туберкульозу в світі. Це нанесе значних збитків нашій економіці, торгівельним зв'язкам та іміджу нашої країні. Тому в умовах реформування охорони здоров'я, що потребує змін правової, економічної бази і організаційно-керівних механізмів, протитуберкульозна й пульмонологічна допомога населенню України та підтримка розвитку фтизіопульмонологічної науки повинні залишатися обов'язком держави і фінансуватися відповідно з гарантованим базовим оптимумом.

Виходячи із викладеного, II з'їзд фтизіатрів і пульмонологів України приймає нову концепцію боротьби з туберкульозом та неспецифічними захворюваннями легень в сучасних складних соціально-економічних умовах, яка випливає із таких найважливіших положень:

1. Вважати боротьбу з туберкульозом в Україні, як й реалізацію дійових соціально-економічних реформ, найважливішим пріоритетом державної політики.

2. Схвалити Звернення учасників II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

3. Вважати прийняття та фінансове забезпечення Закону України "Про медико-санітарну допомогу", в проекті якого є розділ "Туберкульоз" та Національної програми протитуберкульозних заходів в Україні вагомими протитуберкульозними заходами, які здатні позитивно вплинути на епідеміологічну ситуацію з туберкульозу.

На законодавчому рівні закріпити необхідність примусового лікування заразливих хворих-бактеріовиділювачів, які свідомо відмовляються від лікування й спричиняють загрозу зараження туберкульозом оточуючих здорових дітей та дорослих.

4. Звернутися з клопотанням до Міністерства охорони здоров'я України щодо розробки і негайного прийняття Антикризової програми у фтизіатричній та пульмонологічній службах і вжити науково обгрунтованих заходів щодо їх реформування.

5. Зважаючи на епідемію туберкульозу, просити Кабінет Міністрів України виділити із резервного фонду цільове фінансування без оподаткування для закупівлі необхідної кількості протитуберкульозних препаратів, пересувних флюорографів, найнеобхіднішого обладнання; якнайшвидшого введення в дію технологічної лінії виробництва вакцини БЦЖ у нашій країні; налагодження власного виробництва хоча б найнеобхідніших і найефективніших протитуберкульозних препаратів, рентгенологічної техніки; повноцінного і вчасного фінансування проведення наукових досліджень з актуальних питань боротьби з туберкульозом; поповнення матеріально-технічної бази фтизіатричної служби, зміцнення її кадрового потенціалу.

6. Вважати за доцільне створення Українського державного фонду боротьби з туберкульозом й забезпечення його достатньою кількістю коштів, в тому числі валютних, а також регламентування йому міжвідомчої координації та контролю за здійсненням протитуберкульозних заходів серед населення, в тому числі серед осіб, що знаходяться у місцях позбавлення волі, а також серед сільськогосподарських тварин.

7. Звернутися з клопотанням до Міністерства охорони здоров'я України щодо негайної підготовки і видання таких наказів:

7.1. Про затвердження "Списку професій і посад на підприємствах і установах, в яких до роботи не повинні допускатися особи, які хворіють на туберкульоз, залежно від форми захворювання".

7.2. Про удосконалення медичної допомоги хворим на туберкульоз у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

7.3. Про затвердження статистично-облікової форми для оперативного контролю за проведенням протитуберкульозних заходів у всіх адміністративних територіях й отримання когортного аналізу результатів лікування.

7.4. Про затвердження Інструкції щодо профілактики професійного захворювання на туберкульоз персоналу медичних та інших професій протитуберкульозних установ та підрозділів лікувально-профілактичних закладів. Запровадити державне страхування працівників протитуберкульозних заходів на випадок професійного захворювання туберкульозом.

7.5. Про виявлення туберкульозу серед соціально-дезадаптованих осіб (бомжів, осіб без місця проживання, алкоголіків, наркоманів, мігрантів) та у місцях позбавлення волі (разом із Міністерством внутрішніх справ України).

7.6. Про збільшення кількості навчальних годин викладання легеневого та позалегеневого туберкульозу у медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти та запровадження у медвузах державного випускного іспиту "інфекційні хвороби та туберкульоз".

7.7. Про затвердження класифікацій бронхіальної астми, хронічного обструктивного бронхіту, пневмонії, хвороб органів дихання у дітей, туберкульозу, а розподіл диспансерних контингентів протитуберкульозних диспансерів після обговорення в колективах протитуберкульозних закладів та в "Українському пульмонологічному журналі" і доопрацювання затвердити на Пленумі правління Асоціації фтизіатрів і пульмонологів України та спрямувати для затвердження до Міністерства охорони здоров'я України.

8. Звернути увагу Міністерства охорони здоров'я України та управлінь охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій щодо посилення контролю за проведенням дійових заходів щодо профілактики, лікування і своєчасного виявлення туберкульозу та неспецифічних захворювань легень і забезпечення неухильного виконання наказів МОЗ України: від 26.08.93 N 191 "Про удосконалення медичної допомоги хворим пульмонологічного профілю", від 14.02.96 N 26 "Про удосконалення протитуберкульозної служби", від 29.07.96 N 233 "Про затвердження інструкцій щодо надання медико-санітарної допомоги хворим на туберкульоз". Особливу увагу слід звернути щодо контролю за фінансовим, кадровим й матеріально-технічним забезпеченням виконання цих наказів.

9. Вважати за доцільне і вийти з клопотанням до Міністерства охорони здоров'я України:

9.1. Про збереження матеріально-технічної бази і кадрового потенціалу фтизіатричної та пульмонологічної служб, а також профільних санаторіїв, виходячи із політики доцільності з урахуванням динаміки основних епідеміологічних показників та структури туберкульозу і неспецифічних захворювань легень у дітей та дорослих. Продовжувати проведення заходів щодо розвитку існуючих та створення нових лікувально-діагностичних та торакальних хірургічних центрів, насамперед при кафедрах фтизіатрії та пульмонології, спрямовуючи їх формування в комплексі із обслуговуванням дитячого та дорослого населення. Ширше застосовувати лікування дітей та дорослих на туберкульоз і неспецифічні захворювання легень у позастаціонарних умовах.

9.2. Про організацію Всеукраїнського центру з позалегеневого туберкульозу.

9.3. Про створення Національної референс-лабораторії в Україні.

9.4. Про впровадження в Україні основних, прийнятних для України, принципів Програми ВООЗ з туберкульозу (структуру для ефективної боротьби з туберкульозом), угод - уніфікованих підходів до класифікації, діагностики, профілактики, лікування та медико-соціальної реабілітації хворих на туберкульоз, бронхіальну астму у дорослих та дітей, хронічний обструктивний бронхіт, пневмонію, хвороби органів дихання у дітей. Рекомендувати ці підходи в науковій роботі та практичній діяльності фахівців, а також адаптувати до них статистичну звітно-облікову документацію.

9.5. Про розроблення і втілення програми медичної реабілітації та реадаптації до праці хворих на туберкульоз та неспецифічні захворювання легень. Вважати за доцільне організацію регіональних реабілітаційно-діагностичних центрів.

9.6. Про перегляд офіційної статистики та звітності й внесення до неї відповідних доповнень та змін із врахуванням надбань світової фтизіопульмонології та ВООЗівських стандартів, а також прийнятих угод, стандартів та класифікацій.

9.7. Про створення в Україні Національного реєстру хворих на туберкульоз, що поліпшить систему реєстрації цих хворих і моніторинг за динамікою їх кількості та ефективністю лікування й дозволить своєчасно застосовувати хірургічні методи лікування.

9.8. Про організацію централізованого безперервного постачання протитуберкульозних закладів необхідною кількістю потрібних антимікобактеріальних препаратів.

10. В області наукових досліджень у фтизіатрії та пульмонології II з'їзд фтизіатрів і пульмонологів України рекомендує такі їх найголовніші напрямки:

10.1. Здійснювати фундаментальні та фундаментально-прикладні дослідження щодо актуальних проблем туберкульозу і неспецифічних хвороб органів дихання.

10.2. Розвивати епідеміологічні дослідження туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, їх прогноз та організаційні аспекти.

10.3. Проводити дослідження щодо розробки нових методів профілактики, діагностики та лікування туберкульозу і неспецифічних та алергічних захворювань легень у дітей та дорослих. Удосконалювати та розробляти методи хірургічного лікування туберкульозу та неспецифічних захворювань легень у дітей та дорослих, зменшення частоти операційних і післяопераційних ускладнень та летальності. Розробляти методи хірургічних втручань з використанням ультразвукової та лазерної техніки та інших новітніх технологій.

10.4. Вивчати мікобактерії туберкульозу, в тому числі L-форми, що полірезистентні до препаратів, їх вірулентність, а також актуальні питання мікобактеріозів. Створювати нові, швидкісні методи мікробіологічної, імунологічної та інших методів діагностики туберкульозу та неспецифічних захворювань легень.

10.5. Підготовити та видати ряд інструктивно-методичних документів щодо технологій профілактики, діагностики, диференціальної діагностики та комплексного лікування хворих на туберкульоз та найпоширеніші пульмонологічні захворювання у дорослих та дітей. Організувати при кафедрах фтизіатрії короткострокові двотижневі курси підвищення кваліфікації для лікарів нефтизіатричних спеціальностей.

11. Разом із Міністерством охорони здоров'я України розробити Антинікотинову програму в Україні і в засобах масової інформації розгорнути пропаганду боротьби з палінням, заборонити всі форми рекламування цигарок та паління.

12. На всіх рівнях ініціювати прийняття пакету законів, спрямованих на термінове проведення дійових економічних реформ в Україні, поліпшення добробуту нашого народу та соціального захисту населення й тим самим наблизитися до подолання соціальних наслідків, що сприяють розвиткові туберкульозу та пульмонологічних захворювань.

13. Редакції "Українського пульмонологічного журналу" опублікувати цю резолюцію та Звернення учасників ІІ з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України та продовжити дискусію щодо розподілу диспансерних контингентів протитуберкульозних диспансерів.

14. ІІІ з'їзд фтизіатрів і пульмонологів України скликати у 2003 році.

Одностайно схвалено учасниками II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України,м. Київ, 20 - 23 жовтня 1998 р.