Резолюція
науково-практичної конференції
“Актуальні питання фтизіатрії: профілактика, діагностика і лікування туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД”
(м. Київ, 22 квітня 2010 р.)

     Туберкульоз - це інфекція, яка найчастіше стає причиною смерті людей, що живуть із ВІЛ, і на його частку доводиться близько 13 відсотків смертей у зв'язку зі СНІДом у світі. ВІЛ і туберкульоз так тісно переплетені, що їх називають ко-епідеміями або подвійними епідеміями. Ці епідемії сприяють взаємному розвитку й підсилюють одна іншу. ВІЛ активізує дрімаючі мікобактерії туберкульозу в організмі при латентній туберкульозний інфекції та сприяє розвитку активного туберкульозу. Без лікування хворий на активний туберкульоз інфікує від 10 до 15 чоловік протягом року. Особливо небезпечний хіміорезистентний туберкульоз у ВІЛ-інфікованих, який часто стає причиною їхньої смерті. Тому дуже важливо здійснювати профілактику, діагностику й лікування туберкульозу в людей, що живуть із ВІЛ. Надзвичайно важливо запобігти розвитку й поширенню туберкульозу з резистентністю до лікарських препаратів шляхом збільшення інвестицій для виявлення випадків обох захворювань серед населення, для підтримки й дотримання режиму лікування та підвищення ефективності інфекційного контролю.
     За даними ВООЗ, третина населення Землі (більше 2 млрд.) інфіковані мікобактеріями туберкульозу і близько 39,4 млн. – ВІЛ. При цьому обидві вказані інфекції вразили близько 12 млн. чоловік у віці від 15 до 49 років.
     В Україні за 2001–2008 рр. захворюваність на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію зросла в 15,75 раз, або з 04 до 6,3 на 100 тис. населення, або з 194 до 2902 захворілих. Смертність від зазначеної патології за 2004–2008 рр. зросла в 2,45 раз, або з 4,9 до 12,0 на 100 тис. населення, або з 2344 до 5531 померлих.
    Загострення в Україні ситуації із захворюванням на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію зумовлено численними соціально-економічними та медичними факторами – зниження рівня життя населення та наявність значної кількості хворих осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнє фінансування протитуберкульозних заходів, недостатня кількість кваліфікованих медичних кадрів, поширення хіміорезистентного туберкульозу та ВІЛ-інфекції.
    В Україні є необхідна нормативно-правова база щодо туберкульозу, ВІЛ-інфекції та частково щодо їх поєднань. Найважливішими з них є:
    Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 – 2011 роках.
    Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.
    Закон України "Про ратифікацію Угоди про позику (Проект "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в   Україні") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку" 18 листопада 2003 року № 1287-IV.
    Указ Президента України № 1674 від 30.11.2005 "Про вдосконалення державного управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції /СНІДу та туберкульозу в Україні".
   Указ Президента України № 220/2008 від 17.03.2008 "Про Координаційну раду з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та наркоманії".
     Постанова КМУ № 926 від 11.07.2007 "Деякі питання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу
     Постанова КМУ № 759 від 31.05.2006 "Про утворення Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам"
     Наказ МОЗ України № 450 від 13.08.2008 "Про створення при МОЗ України Координаційної ради з питань забезпечення ефективності виконання державних програм у галузі протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу".
     Наказ МОЗ України № 276 від 28.05.2008 "Про затвердження клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на поєднані захворювання - туберкульоз та ВІЛ-інфекцію"
     Наказ МОЗ України № 28 від 25.01.2007 "Про навчання медичних працівників в рамках проекту "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні (компонент "Туберкульоз").
     Наказ МОЗ № 707 від 13.11.2007 "Про розподіл препаратів для лікування опортуністичних інфекцій та супутніх захворювань у хворих на ВІЛ-інфекцію, СНІД за компонентом "ВІЛ/СНІД" Проект "Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні".
     Наказ МОЗ № 191 від 30.03.2006 "Про розподіл туберкуліну для проведення туберкулінодіагностики у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД, закупленого за кошти гранту Глобального фонду боротьби із СНІДом, туберкульозом і малярією".
    Наказ МОЗ № 198 від 05.04.2006 "Про затвердження Інструкції про проведення туберкулінодіагностики у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД"
    Наказ МОЗ № 399 від 11.08.2005 "Про удосконалення порядку виявлення ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз".
    Наказ МОЗ № 716 від 14.12.2005 "Про виконання Указу Президента України від 30.11.05 № 1674 "Про вдосконалення державного управління у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу в Україні" та Доручення Президента України від 29.11.05 № 1-1/1326".
    Наказ МОЗ № 415 від 19.08.2005 "Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію"
     Наказ МОЗ України від 15.04.2003 № 173 "Про удосконалення лікування хворих на ВІЛ-інфекцію та СНІД".
    Спільний наказ МОЗ та Академії медичних наук № 345/51 від 07.07.2004 "Про затвердження спільного Плану заходів МОЗ та АМН України щодо виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих хворих на СНІД на 2004-2008 роки".
     Наказ МОЗ України № 640 від 27.08.09 "Про розподіл антиретровірусних препаратів для лікування хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД та профілактики ВІЛ-інфікування, закуплених за рахунок коштів Державного бюджету на 2009 рік".
     Наказ МОЗ України № 337/42 від 20.05.09 "Про забезпечення функціонування Центральної Референс-лабораторії МОЗ та лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики туберкульозу" та інші.
     Проте є певні проблеми й недоліки щодо ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції
     · система лікувально-профілактичних заходів виявилася малоефективною у боротьбі із захворюванням на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію через несвоєчасне виявлення хворих, недостатній контроль за їх лікуванням;
     · недостатня організація епідеміологічного нагляду ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції;
     · не завжди, не контрольовано проводиться профілактичне лікування туберкульозу серед людей, що живуть із ВІЛ/СНІДом;
    · мляво й неактивно проводиться виявлення туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих осіб;
    · у більшості випадків не проводиться гістологічне підтвердження позалегеневого туберкульозу у ВІЛ-інфікованих;
    · не достатньо координується діяльність Центрів профілактики та боротьби зі СНІДом, протитуберкульозних закладів і закладів загальної лікувальної мережі з питань профілактики, діагностики та лікування хворих на поєднану інфекцію туберкульоз / ВІЛ-інфекція;
    · не достатній моніторинг випадків ко-інфекції туберкульоз/ВІЛ в усіх категоріях хворих на туберкульоз.
    · не досліджується частота мультирезистентного туберкульозу у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ.
    · підготовка медичних працівників, працівників соціальних служб організована на низькому рівні;
    · незадовільна матеріально-технічна база протитуберкульозних закладів та установ, строк придатності близько 80 відсотків діагностичного обладнання закінчився;
    · не розроблений механізм координації роботи закладів охорони здоров'я різних форм власності, протитуберкульозних закладів і центрів профілактики та боротьби зі СНІДом, громадських організацій щодо питань ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції.
    · недосконала система інформування населення з питань профілактики і лікування туберкульозу, соціальної реклами здорового способу життя;
    · недостатнє залучення громадськості до проведення заходів з первинної профілактики туберкульозу та соціальної підтримки хворих.
   Заслухавши і обговоривши доповіді та виступи у обговоренні, учасники науково-практичної конференції “Актуальні питання фтизіатрії: профілактика, діагностики і лікування туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД”
пропонують:

     1. Лікарям протитуберкульозних закладів та центрів з профілактики та боротьби зі СНІДом прийняти до уваги такі концептуальні аспекти контролю за ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцією:
     1.1. Найчастішими групами ризику щодо захворюваності на туберкульоз серед ВІЛ-інфікованих є:
        · особи, що проживають у районах з високою поширеністю туберкульозної інфекції, у першу чергу з лікарсько-стійкими її формами;
       · працівники охорони здоров'я (через часті контакти із джерелами обох інфекцій);
       · особи, що проживають у вогнищах туберкульозної інфекції, у тому числі у вогнищах із множинною лікарською стійкістю збудника;
       · ув’язнені й ті, що повернулися із закладів пенітенціарної системи;
       · працівники галузей народного господарства, які пов'язані із впливом шкідливих факторів виробництва на систему органів дихання (шахтарі, робітники ливарних цехів та ін.).
    1.2. Першочерговими заходами щодо контролю за ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцією повинні бути:
       · підвищення ефективності ранньої діагностики й лікування туберкульозу, ВІЛ/СНІДу серед незаможних і маргінальних верств населення;
       · підвищення ефективності ранньої діагностики й лікування хворих із множинною лікарською стійкістю мікобактерій туберкульозу;
       · підвищення ефективності ранньої діагностики й лікування туберкульозу і ВІЛ/СНІДу в пенітенціарному секторі;
      · поліпшення міжвідомчої взаємодії боротьби з туберкульозом та ВІЛ-інфекцією;
      · удосконалювання профілактики (в т.ч. постконтактної профілактики) й лікування туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих осіб, СНІДу – у хворих на туберкульоз;
      · формування прихильності до лікування у хворих на туберкульоз та ВІЛ/СНІД.
   2. МОЗ України, Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу, туберкульозу та іншим соціально-небезпечним хворобам:
   2.1. Посилити контроль і менеджмент за реалізацією:
    · Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 – 2011 роках;
    · Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки;
   2.2. Інтенсифікувати координацію роботи з протидії ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції.
   2.3. Покласти на кафедри туберкульозу й інфекційних хвороб медичних вузів та закладів післядипломної освіти проведення додаткового короткострокового 5-денного навчання лікарів і медичних сестер з регіональних лікувальних установ з питань ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції.
   2.4. Поліпшити лікарський менеджмент протитуберкульозних та антиретровірусних препаратів, що централізовано закуповуються з Державного бюджету;
   2.5. Вивчити питання щодо закупівлі з Державного бюджету й розподілу у регіональні протитуберкульозні заклади автотранспорту для проведення організаційно-методичної роботи, доставки біологічного матеріалу для лабораторної діагностики, лабораторного устаткування, медичної техніки й витратних матеріалів для виконання мікробіологічних досліджень на туберкульоз та тест-систем для діагностики ВІЛ-інфекції.
   2.6. Розробити положення і створити у 27 регіональних протитуберкульозних диспансерах та оснастити підрозділи для роботи з пацієнтами на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію. При організації таких відділень, особливо відділень для лікування хіміорезистентного туберкульозу необхідний поділ потоків хворих у відповідності зі ступенем епідеміологічної небезпеки, при цьому ВІЛ-інфіковані повинні бути ізольовані від іншого контингенту бактеріовиділювачів в окремі палати з обмеженням пересування й з підвищеною кубатурою приміщення на одного пацієнта. Палати для пацієнтів з бактеріовиділенням обов'язково повинні бути обладнані приточно-витяжною вентиляцією й бактерицидними лампами.
   2.7. Розробити механізм координації роботи закладів охорони здоров'я різних форм власності, протитуберкульозних закладів і центрів профілактики та боротьби зі СНІДом, громадських організацій щодо питань ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції.
   2.8. Звернутися до Кабінету Міністрів України Розробити систему пільг щодо інформування населення з питань профілактики і лікування туберкульозу, ВІЛ-інфекції, соціальної реклами здорового способу життя у державних та приватних засобах масової інформації.
   2.9. Вирішити питання в межах адміністративної території можливої передачі антимікобактеріальних препаратів із протитуберкульозних закладів до центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, а антиретровірусних препаратів – із центрів профілактики і боротьби зі СНІДом до протитуберкульозних закладів.
   2.10. Вдосконалити систему закупівлі туберкуліну й вакцини БЦЖ для адміністративних територій України.
   2.11. Внести зміни і доповнення до наказу МОЗ України № 33 від 23.02.2000 р. “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я”, переглянувши навантаження на лікаря-фтизіатра в сторону зменшення і передбачивши у Центрах профілактики і боротьби зі СНІДом ставку фтизіатра і 0,5 ставки дитячого фтизіатра, а у 27 протитуберкульозних диспансерах адміністративних територій – ставки інфекціоніста, епідеміолога та психолога.
    3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров’я обласних Дніпропетровської та Львівської, Головного управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської, управління охорони здоров’я та курортів Вінницької, управління охорони здоров’я та медицини катастроф Одеської, управлінь охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської та управління охорони здоров’я Севастопольської міських державних адміністрацій, Голові Державного Департаменту України з питань виконання покарань (за згодою):
   3.1. Посилити контроль за виконанням Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 – 2011 роках і Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009 – 2013 роки.
   3.2. Організувати дієву боротьбу з туберкульозом та ВІЛ-інфекцію на рівні лікувальних установ первинної ланки (загальної лікувальної мережі)
   3.3. Посилити контроль за організацією діагностики туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб і хворих на СНІД, а також діагностику ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз, дооснастивши відповідні лікувально-профілактичні заклади необхідним обладнанням та витратними матеріалами;
   3.4. Налагодити неухильне стандартизоване лікування хворих на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію, в т.ч. із множинною лікарською стійкістю мікобактерій туберкульозу, й моніторинг у процесі антимікобактеріальної та антиретровірусної терапії;
   3.5. Організувати заходу щодо охорони навколишнього середовища і необхідний інфекційний контроль у підрозділах протитуберкульозних закладів і центрів профілактики і боротьби зі СНІДом.
   3.6. Посилити профілактичні заходи щодо ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції, в т.ч. профілактику туберкульозу у ВІЛ-інфікованих осіб і профілактику ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз.
   3.8. Надавати соціальні послуги хворим на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію із залученням громадськості.
   3.9. Взяти під контроль проведення санітарно-освітньої роботи і пропаганда здорового способу життя серед населення та навчання хворих на ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцію.
   4. Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та іншим соціально-небезпечним хворобам, директорам ДУ “Національний інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф.Г. Яновського АМН України” (за згодою), ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України” (за згодою), Голові Державного Департаменту України з питань виконання покарань (за згодою):
    4.1. Розробити критерії оцінки ефективності лікування туберкульозу на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції, коли через імунодефіцит мають місце абактеріальність мокротиння й відсутність змін на рентгенограмі.
    4.2. Надавати організаційно-методичну допомогу лікувально-профілактичним закладам України з питань ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції.
    4.3. Запланувати і провести спільну науково-практичну конференцію для фтизіатрів і інфекціоністів з актуальних питань ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції у 2011 році.
   5. Директору ДУ “Національний інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф. Г. Яновського АМН України” (за згодою) і протитуберкульозним закладам адміністративних територій
   5.1. Забезпечити проведення хірургічних втручань для діагностичної біопсії у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, а також відповідних фтизіохірургічних втручань.
  6. Всеукраїнському центру контролю за туберкульозом МОЗ України, Українському центру профілактики та боротьби зі СНІДом:
  6.1. Посилити організаційно-методичну, аналітично-інформаційну, санітарно-просвітницьку діяльність щодо ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекції.
  6.2. Здійснювати епідеміологічний моніторингу за ТБ/ВІЛ/СНІД-ко-інфекцією та надавати пропозиції щодо поліпшення контрою за цією патологією і запобігання розповсюдженню на території України епідемії туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу.