РЕЗОЛЮЦІЯ ПІДСУМКОВОЇ НАРАДИ ФТИЗІАТРІВ УКРАЇНИ 
(20-23 ЧЕРВНЯ 2001 p.)

Ми, учасники підсумкової наради фтизіатрів України (20-22 червня 2001 р. м. Херсон), заслухавши і обговоривши доповіді учасників щодо питань контролю за епідемією туберкульозу та підсумків роботи галузі за 2000 рік та минулий період 2001 року звертаємо увагу до глобальності масштабу проблеми туберкульозу, яка останніми роками торкнулася навіть найбагатших країн світу, таких як США, Японія, країн Західної Європи.

У більшості країн Східної Європи зростання захворюваності на туберкульоз, за критеріями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, досягло й перевищило епідемічний поріг, який становить 50 випадків туберкульозу на 100 тис. населення. До таких країн віднесено й Україну. За останні 10 років захворюваність на туберкульоз в Україні зросла в 1,8 разу і, за даними 2000 року, становить 60,2, а смертність в 2,7 разу і досягла показника 22,3 на 100 тис. населення.

Підвищенню рівня смертності населення внаслідок туберкульозу сприяє збільшення хворих із занедбаними, складними формами туберкульозу, збудники якого стійкі до протитуберкульозних препаратів. У структурі захворюваності на туберкульоз кількість занедбаних випадків, від яких передусім помирають хворі на туберкульоз, з 1990 по 2000 рік зросла в 6 разів. Максимальна інтенсивність смертей спостерігалась серед чоловіків у віці 45-49 років, серед жінок у віці 40-44 роки, тобто у працездатному віці. Темп зростання смертності перевищує темп приросту захворюваності.

Таким чином, на сьогодні в Україні склалась дуже несприятлива епідемічна ситуація з туберкульозу. Вона є наслідком впливу складного комплексу факторів. Передусім варто ще раз підкреслити соціальну зумовленість цієї хвороби. Політична і соціально-економічна нестабільність, падіння рівня життя більшості населення, безробіття, відсутність повноцінного харчування й відпочинку створили соціальне підґрунтя, сприятливе для наступу туберкульозу.

Наприклад, серед усіх вперше виявлених хворих на туберкульоз у 2000 році близько 60% - соціальне незахищені верстви населення, тобто непрацюючі працездатного віку (36,5%), особи звільнені з місць позбавлення волі (3,5 %), особи без постійного місця проживання (1,5%), пенсіонери та інваліди (16,3%).

У зв'язку з тим, що туберкульоз в Україні сьогодні становить національну небезпеку Президент України, Верховна Рада та Уряд країни звернули увагу до цієї проблеми. Протягом звітного року підготовлено та видано декілька законодавчих та нормативно-правових актів. У травні 2000 року видано Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо боротьби з туберкульозом". На виконання цього Указу розроблено проект Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", який 5 липня прийнято на пленарному засіданні сьомої сесії Верховної Ради України.

При Кабінеті Міністрів України у 2000 році створена "Міжвідомча комісія по боротьбі з туберкульозом". На виконання рішення цієї Комісії сьогодні вирішуються проблеми щодо створення єдиної статистичної звітності з питань туберкульозу серед усіх міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підвищення норм харчування хворих на туберкульоз в протитуберкульозних закладах, розгляду порядку спостереження хворих на туберкульоз, звільнених з місць позбавлення волі та інші.

Розроблено проект Національної програми боротьби з туберкульозом в Україні на 2002-2005 роки, який передбачає цільове фінансування протитуберкульозних заходів з державного та місцевих бюджетів і подано на затвердження до Адміністрації Президента України.

З 2000 року здійснюється централізована закупівля протитуберкульозних препаратів за кошти державного бюджету та їх розподіл по регіонах України. В 2000 році на придбання протитуберкульозних препаратів з державного бюджету використано 27,5 млн. грн., в поточному році на ці цілі передбачено 36 млн. гривень.

Заслухавши і обговоривши доповіді, підсумкова нарада прийшла до висновків, що незважаючи на активізацію роботи Уряду країни, Міністерства охорони здоров'я, Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій щодо протитуберкульозних закладів ситуація з туберкульозу в країні залишається загрозливою. З метою поліпшення протитуберкульозних заходів в країні підсумкова нарада пропонує.

1. Подовжити гарантовану централізовану закупівлю протитуберкульозних препаратів за кошти державного бюджету.

2. Розробити заходи щодо посилення контролю за профілактикою туберкульозу, виявленням та лікуванням хворих на туберкульоз на усіх етапах і впровадити їх і дію.

3. При плануванні бюджету України на 2002 рік, пілотних проектів та проекту Програми контролю за туберкульозом і СНІДом в Україні звернути увагу до зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів, бази лабораторій щодо діагностики туберкульозу та централізованого придбання медичної техніки, апаратури, в т.ч. рентгенфлюорографічної, та обладнання для протитуберкульозних закладів країни.

4. Широко впроваджувати у практику лікувально-профілактичних закладів світовий досвід боротьби з туберкульозом, в т.ч. організації мікроскопічної діагностики та лікування туберкульозу, а також досвід українських фахівців з цих питань.

5. Переглянути формування серед населення країни контингентів груп ризику щодо захворювання на туберкульоз, запланувати і досягти щороку не менше 90 % обстеження цього контингенту.

6. Розробити, обговорити на наступних конференціях та затвердити стандарти якості діагностики та лікування хворих на туберкульоз, а також концепцію реорганізації протитуберкульозної служби.

7. Розробити та впровадити навчальні програми щодо діагностики та лікування хворих на туберкульоз для лікарів загальної медичної практики та протитуберкульозних закладів. Вдосконалити та уніфікувати навчальні плани підготовки лікарів та інтернів у вищих навчальних закладах.

8. Розробити і затвердити нормативно-правові документи щодо організації захисту медичних працівників від туберкульозу, лікування хворих на туберкульоз у поєднанні зі СНІДом.

9. Вирішити питання щодо організації виявлення та лікування хворих на позалегеневий туберкульоз, проведення організаційно-методичної роботи з цих питань, підготовки фахівців з позалегеневого туберкульозу та вдосконалення їх кваліфікації.

10. Розробити та подати на затвердження до Кабінету Міністрів України концепцію "Про захист населення від розповсюдження туберкульозу".